BBC
Уляна Чуба. Мед і Паштет - фантастичні вітрогони. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Га, 2020
Рецензія члена журі Світлани Пиркало на книжку Уляни Чуби "Мед і паштет", яка вийшла у фінал конкурсу Книга року ВВС-2020.
В дитинстві я б написала на форзаці такої пригодницької повісті: "Хароша книга".
В дорослому ж віці безсоромно процитую колегу по журі Вадима Карп'яка, донька якого "захопливо переповідала історію кролика і ведмедика, які мандрують мотоциклом, відкривають кафе, люблять море, не люблять цапів, закохуються і ліплять сирних коників. Я ж у тексті бачив історії про корупцію, складнощі української дозвільної системи, хабарництво, засмічені Карпати і окупований Крим. Одна книжка, а такі різні прочитання".
Книга року ВВС: інтерактивний путівник
Короткі списки Книги року ВВС-2020
Довгі списки Книги року ВВС 2020
Мед - це ведмідь-українець, родина якого розорилася через мед, і тепер він на заробітках у Європі підпрацьовує викидайлом у ресторані. Паштет - його друг, кролик, француз і кухар.
Вони знайомляться у тому ж таки ресторані, і тут дорослий читач трохи нервує,
чи не перетвориться книга на фільм "Рататуй"... Але ні - друзяки одразу ж лишають ресторан з метою відкрити власну кав'ярню.
На шляху до легальної кав'ярні стоять бюрократичні дозволи, тому друзі відкривають не дуже легальний заклад на горищі. Але і тут - біда: відвідувачі тупляться у свої клацофони, і одне з одним не знайомляться, і на смаколики не звертають уваги... Завершення першої подорожі розповідати не буду, щоб не псувати читачам задоволення.
Наступний етап нового, непрацевлаштованого життя Меда і Паштета - зупинка в Карпатах, а саме в Кокосові. Там вони знайомляться з місцевим делікатесом - сирними кониками. У пошуках рецепта зіштовхуються з Великим Ґедзьбі, ґедзем, який самовільно захопив лісове джерело загидив пляшками з-під води "Велике Ге" всі Карпати. Кролик Паштет до того ж закохується в кроличку-пластунку. Героям потрібно побороти Ґедзьбі, але ж як це зробити, коли у нього таке отруйне жало?
Поза сумнівом, наші герої знаходять спосіб це зробити, а наступна їхня мандрівка заносить їх на півострів Зелений, який окупували Зелені Цапи. На в'їзді до півострова друзям доводиться пройти через ЦАП-контроль,
Центральний Абдирайлочний Пункт Ападатковування Путніков, звідки після команди "Прошерстіть" цапи в погонах їх випускають без копійки грошей.
Друзі швидко знаходять спосіб підробити, ліплячи вареники і продаючи їх на пляжі. Для приколу вони вставляють у вареники передбачення майбутнього, як у китайських ресторанах. Це - рядки з української класики або народні приказки. Але насувається трагедія: Зелені Цапи вирішили начисто з'їсти Ботанічний Сад і після цього забратися геть, на якийсь інший, зеленіший півострів! Якби герої спитали мене, то я б сказала їм: "Та Бог з ним, з тим садом, нехай подавляться, або хоча б уже звалять подалі". Але наші герої все ж таки живуть за законами пригодницького жанру для дітей - і знаходять інший спосіб врятувати і Сад, і півострів...
Інші рецензії журі:
Неймовірна чортівня від Ілларіона Павлюка
"Ківі Ківі" Лаюка - повістинка про справжню дружбу
Темна матерія космічної дружби
"Амадока" - шрами як символ забуття і відродження
"Рибка дядечка Завена" - кухонна і духовна подорож Вірменією
Книга відсилає читача до багатьох класичних творів дитячої літератури.
Від однієї пригоди до іншої героїв носить вітер подорожей, як Мері Попінс - вітер змін. Герої зустрічають на своєму шляху серйозні, дорослі проблеми: корупцію, забруднення довкілля, військову окупацію, як Гекльберрі Фінн зустрічав рабство і насильство (хоч Марк Твен писав той роман все-таки не для дітей). Я вже згадувала про сучасну класику - фільм Рататуй, де також багато гумору для дорослих.
Як влучно відзначив Вадим Карп'як, кожен популярний фільм для дітей зараз розрахований на всю родину). Характери героїв не особливо виписані, але це й не дуже потрібно, зважаючи на динамічність сюжету: жоден читач не зміг би описати душевну організацію Колобка чи Івасика Телесика без допомоги психотерапевта.
Книга також не перевантажує моралізаторством, хоча мораль у кожній пригоді зрозуміла: треба дивитися одне на одного, а не тупитися в клацофони. Не можна забирати в інших тварин джерело і забруднювати довкілля. А на кожного захланного цапа знайдеться рак-козак.
Хоч це й казка, а приємно читати такі послання від Уляни Чуби. Приємно також бачити книги нових сучасних авторів від видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га",
яке більше відоме якісними виданнями закордонної та української класики.
Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.
Читацькі рецензії:
"Порт Житана" - гарна обкладинка, але сирий роман
"Магнетизм" - соціальна проза, яка невдало перейшла у фантастику
Ксенія Фукс - це як українська Донна Тарт
"Юпак" - роман про життя нормальних пацанів
"Зовсім не страшна книга" - інструкція для боротьби з монстрами
"Пацики на мотиках", або Чим чіпляє роман "Юпак"
Води пам’яті хлюпочуть. Рецензія на книгу "Амадока"
"Уздовж океану на ровері" - запашні есеї та есейчики Махна
Похований Донбас, який час "відрити" - рецензія на Михеда
Касл Рок по-українськи від Ілларіона Павлюка
"Амадока" - книга про страхи, які змінюють ДНК
"Загублений Острів" - голоси загублених із Криму
"12 сезонів жінки". Українська жінка в банці з заформаліненим постсовком
"Остання обитель бунтарства" - сухий український стімпанк
"Планета полин" Забужко - книга, яка надихає на вчинки
Запрограмовані на манкуртство - чим лякає книга Курико про Лук'яненка
"Зовсім не страшна книга" - корисні поради для тих, хто бореться за життя
Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC а також на сайті bbc.ua у розділі Книга року ВВС