Олександр про початок війни дізнався на роботі, він працював у нічну зміну та один з перших почув страшні новини. Каже, саме завдяки цьому йому вдалося встигнути зробити необхідні запаси для родини.
Через ворожі обстріли багато будинків горіли. Деякі з них догорають і зараз. Гасити нікому і нічим — пожежну частину зруйновано. Люди залишались без документів. Не було зв’язку, світла, води і тепла, останнім відключили газ. Це означало, що їжу можна було приготувати виключно на вогнищі.
Маріупольці вже добре навчились відрізняти звуки та розуміти, наскільки близько небезпека.
16-го березня Олександру з дружиною нарешті вдалось евакуюватися до Бердянська, та в дорозі чекали нові труднощі: у попутниці, яка була на 8-му місяці вагітності, почались перейми, тож діяти слід було якомога швидше
