"Ввічливо попросив" подарувати йому каремат, бо йому холодно в окопі. Історія херсонки про виїзд із окупованого міста

UA: Cуспільне мовлення

Як наважилась та якою була "подорож" із окупованого Херсона на підконтрольну ЗСУ територію, розповіла Суспільному місцева майстриня.

Що мені найбільше запам'яталося? Очі матері, які дивилися на мене як на диво перші дні, як я верталася після "роздобування" хліба. Жива!

Херсонська майстриня Міла Таранець, прожила два місяці в окупації і зараз перебуває на території підконтрольній Україні.

"Роботи не стало відразу. Хоч я і працювала на мінімальну заробітну плату, але мала додатковий дохід з рукоділля. З початком окупації вже не могла відправляти замовлення, та й натхнення не стало", - говорить Міла.

За словами майстрині, про яку творчість може іти мова, коли щодня стоїш у різних чергах по кілька годин, коли по вулицях їздить російська техніка із кулеметами, націленими на мирних жителів.

Але найгірше в тому - то невизначеність. Не знаєш, що чекає тебе за рогом, не знаєш, що чекає тебе за день...

"Військові РФ просто брали все, що їм було потрібно - харчі, медикаменти, паливо, автівки... навіть килими. Рятувало в тій ситуації тільки почуття гумору. Ми казали, що найголовніша соцмережа нині - "Вчерзі". Адже там ми дізнавалися найактуальніші новини: де завезли хліб, де є корм для тварин, де можна зняти готівку, куди і звідки летить ракета", - розказує херсонка.

Але то було вдень, а вночі гумор кінчався, і ми слухали майже нескінченні вибухи з околиць.

За словами майстрині люди безслідно зникають час від часу. Її подруга була змушена переховуватися кілька днів, поки не знайшла безпечніше місце не пов'язане зі знайомими в соцмережах.

"Подруга приймала активну участь у мітингах та інформуванні західних ЗМІ про ситуацію у місті. Наразі вона фігурує у списках військових РФ, а у її дворі чергують підкуплені", - каже Міла.

У перший місяць було просто неможливо виїхати з міста, поступово, із другого місяця, почали з'являтися більш-менш безпечні маршрути. Але стояло питання куди їхати, що там робити, де на тебе чекають? На той час захід України вже і так був переповнений, та і закордоном вже була купа біженців.

Зрештою неможливо стало знаходитися в місті, де немає ніяких перспектив, де процвітають спекулянти і зрадники.

"Останнею краплею стали розмови про те, що наших чоловіків можуть призвати до військ РФ. Тож ми з братом вирішили негайно їхати, бо боронити свою країну зі зброєю в руках - то одна справа, а потрапити на сторону Мордору то вже ні!", - розповідає херсонка.

Міла Таранець та її брат виїжджала власним авто через Кривий Ріг. Дорога зайняла два дні. Блок постів було близько 50. Чоловіків перевіряли на наявність татуювань, переписували паспортні дані, попереджали, що можуть вилучити все, що здасться підозрілим.

Один з них "ввічливо попросив" подарувати йому каремат, бо йому бач холодно в окопі... Як йому, із таким красивим автоматом, відмовиш?

А ще той російський військовий не постидався половину грошей з гаманця жінки витягнути.

Читайте також: "Потрапила до іншого світу". Херсонка, яка виїхала, розповіла про різницю між окупацією та підконтрольною ЗСУ областю

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон

Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber