Харусан приєднався до Грузинського іноземного легіону –– один із найбільших іноземних бойових підрозділів в Україні з приблизно 1000 військовослужбовців, які відправляються для виконання таємних завдань, включаючи диверсії, засідки та розвідку
Харусан/Фото: Alina Ruda 50-річний японець з псевдонімом Харусан переїхав до України рік тому, щоб воювати проти російських загарбників. Він тренувався у Грузинському іноземному легіоні як снайпер, сподіваючись повернутися на передову під час запланованого контрнаступу збройних сил України. Про це йдеться у спеціальному репортажі австралійського видання ABC News переказ якого пропонує Foreign Ukraine
Зараз він стоїть на варті біля військових казарм у Києві. Це, звісно, відрізняється від його колишнього злочинного життя. Насправді, Харусан не має військового досвіду, не розмовляє українською мовою, а візит в Україну був його першою поїздкою за кордон.
Але трудова етика, життєвий досвід і татуювання на тілі зробили його фаворитом серед товаришів.
«Я приїхав в Україну, щоб спокутувати свої минулі гріхи. Я або залишуся, поки не закінчиться війна, або поки мій організм не зможе більше витримувати ці завдання», — розповідає Харусан.
Від неспокійної юності до тюремної камериХарусан потрапляв у неприємності ще змалечку. Його батько був босом якудза і його майже ніколи не було вдома.
Харусан знаходив розраду серед інших молодих правопорушників. Пустощі переросли у злочинну поведінку, і ще у юному віці Харусан потрапив до в’язниці для неповнолітніх.
«У мене були погані друзі, і я лише погано поводився. У мене не було грошей, тому я заробляв гроші, займаючись рекетом та крадіжками. Здається, я став схожим на свого батька», — згадує Харусан.
Зазначимо, що якудза — це загальний термін, який використовується для опису організованих злочинних синдикатів у Японії, які займаються рекетом, проституцією, азартними іграми, шахрайством, торгівлею наркотиками та іншою злочинною діяльністю. Члени цієї організації часто мають великі татуювання на тілі, але, на відміну від деяких злочинних угруповань, ці татуювання свідчать про події чи досвід із їхнього життя, а не ідентифікують конкретне угруповання.
Усі татуювання Харусана мають глибший зміст. Бентен Дракон на його спині захищає те, що важливе. Примара на його грудях, Касані, розповідає повчальну історію про те, як триматися за образу. А на нозі вовк на ім’я Ямао означає готовність виконати свій обов’язок. (Фото: Alina Ruda
Якудза були дуже активними у 1960-х роках, коли по всій країні діяли тисячі банд. Але закони, запроваджені у 1992 році для боротьби з організованою злочинністю у Японії, призвели до різкого падіння їх популярності і учасників банди, які колись вважалися частиною спільноти, почали зневажати.
Зокрема, багато громадських басейнів відмовлялись приймати відвідувачів з татуюваннями, а колишнім якудза важко було отримати доступ до банківських рахунків, підписати договори оренди або просто жити в громаді як «катагі» (законослухняні громадяни).
Членство у якудзі стало для Харусана своєрідним «квитком» до тюремної камери. Він підірвав саморобну вибухівку біля входу в організацію, яка сприяла дружнім відносинам між Китаєм і Японією. Двері були пошкоджені, але ніхто не постраждав.
Харусан пояснив, що його розлютило ставлення Китаю до тибетців і уйгурів. Він каже, що напад не був спрямований на те, щоб когось поранити, а скоріше був «попередженням».
Поліція провела обшук у його будинку та вилучила 400 предметів, зокрема літературу, пов’язану з правими групами, екстремістами,
бандами та тероризмом.
Харусан встиг до обшуку викинути інструменти, які використовував для виготовлення вибухівки.
У Харусана в тюремній камері трапилось прозріння: йому потрібно було кардинально змінити своє життя. (Фото: Alina Ruda Харусана все-таки засудили до 9 років ув’язнення за порушення закону про контроль над вибуховими речовинами. Після того, як він побив співв’язня, йому додали ще рік ув’язнення.
Через три роки ув’язнення, у нього сталось свого роду прозріння.
«Мені мало виповнитись 40 років, і я відчував, що так далі жити не можна, – згадує Харусан.
Він почав з презирством дивитися на інших в’язнів.
«Вони всі були дорослими, але їхній спосіб мислення був дуже дитячим. Я не хотів бути схожим на них, і гадав, що повинен щодня докладати зусиль, щоб змінити себе».
Україна надає шанс злочинцю без військової підготовкиВійна в Україні привернула велику кількість легіонерів з усього світу з різним військовим досвідом та мотиваціями.
Вони допомогли Україні у скрутний час, але також принесли і певні ризики.
Є повідомлення про те, що легіонери конфліктують,
фальсифікують свій бойовий досвід, витрачають пожертвувані гроші та навіть розкривають конфіденційне місцезнаходження своїх підрозділів, публікуючи фотографії та відео у соціальних мережах.
Харусан вирішив стати легіонером в Україні, коли побачив зображення вбитих українців у бою.
«Я не можу миритися з діями Росії проти України. Особливо, коли в жертву приносять мирних жителів, які не є солдатами, або людей похилого віку чи дітей. Я не можу нічого зробити сам, але я не можу закривати очі на таку несправедливість, тому хотів би чимось допомогти», – зазначає японець.
Відсидівши свій термін у в’язниці, Харусан через Польщу добрався до Києва і разом із ветераном британської армії, з яким подружився, попрямував до пункту комплектування Збройних сил України.
Харусана, який не мав військового досвіду, спочатку не пройшов відбір в Україні.
Але за нього вирішив поручитись британський легіонер і не даремно, адже Харусан почав демонструвати виняткові навички володіння гвинтівкою лише через кілька місяців тренувань.
Харусан одразу продемонстрував виняткову майстерність снайпера. (Фото: Alina Ruda
Його підрозділ перекинули до Лисичанська, що на Донбасі, де точилися запеклі бої між українськими та російськими військами.
Деякі з його близьких друзів так і не вижили і це лише зміцнило рішучість Харусана.
Готовий боронити волю УкраїниПісля російської атаки, дивізія Харусана була розформована. Він вирішив залишитись в Україні і приєднався до Грузинського іноземного легіону, який перетворився на один із найбільших іноземних бойових підрозділів в Україні з приблизно 1000 військовослужбовців з Грузії та інших країн.
Це також один із найелітніших підрозділів в Україні, які відправляються для виконання таємних завдань, включаючи диверсії, засідки та розвідку.
Харусан каже, що втрата кількох його побратимів лише зміцнила його рішучість продовжувати боротьбу. Засновник і командир легіону Мамука Мамулашвілі завербував Харусана у листопаді 2022 року після битви за Лисичанськ.
Він розумів, що Харусан не мав військового досвіду до України, але був радий ризикнути, оскільки попередні легіонери з Японії виявилися «хорошими солдатами».
«Він не має військового досвіду, але був надзвичайно дисциплінованим. Він готовий захищати свободу, і це дійсно велика справа, – вважає Мамука Мамулашвілі.
Харусан відчуває, що йому належить пройти ще довгий шлях, аби спокутувати свої минулі гріхи.
«Я шкодую, але, з іншого боку, якщо я це робитиму, то не зможу рухатися вперед. Люди вважають, що я виконую дивовижну місію, але з моєї точки зору, це закономірна реакція людини. Україна – далека країни, але ми всі однакові люди», – резюмує Харусан.
Мамука Мамулашвілі, засновник і командир Грузинського іноземного легіону та Харусан (Фото: Alina Ruda
