Як почуваються в такому становищі діти. Журналісти wyborcza.pl запитали про це підлітків з в'єтнамської меншини. Найважче дається польська мова, доводиться брати додаткові заняття Дванадцятирічний Лінь у В'єтнамі вчився в п'ятому класі. Разом з батьками та сестрою Хієн вони приїхали в Польщу півроку тому. Їх зарахували їх до другого класу, позаяк "інакше вони не зможуть впоратися з польською". Проте вони не знають, в якому класі опиняться з вересня. "Стільці занадто малі, але це не проблема, - каже Хієн. - У В'єтнамі у нас було багато роботи, навчання та домашніх завдань, а в Польщі їх значно набагато менше", – додає вона і зауважує, що краще б воліла навчатися з однолітками. Лінь згадує, що найважчим був початок : "Ми довго чекали, щоб вступити до школи. Не розуміли мови. Лише здогадувалися, хто що говорить". Діти наголошують, що мають додаткові уроки польської мови в школі. "Учитель дуже старається, і ми теж. Але ми все ще не все розуміємо. Не знаємо багато слів і немає нікого, хто б нам їх пояснив, що вони означають". Через незнання мови діти дуже комплексують і переживають стрес "Мій найбільший страх полягає в тому,
що я чогось не розумію і не зможу гратися або робити щось з дітьми, - додає Хієн. - На заняттях теж вгадуємо, що які нам дають команди. Але справляємося. Мені найбільше подобається польська мова, математика, мистецтво, музика та плавання, нам подобається наш викладач". Шістнадцятирічна Лінда перебуває в Польщі вже більше року. Він якраз складає іспити за восьмий клас. Якби вона залишилася у В'єтнамі, то цього року навчалася б на другому курсі середньої школи. " Польська мова дуже складна, в ній багато незрозумілих правил, і їх легко змішувати. Я вчуся, але не завжди це виходить". Вона каже, що їй подобається польська школа. Вона відвідує додаткові індивідуальні уроки польської мови. "Іноді мені сумно, коли клас робить щось разом або в команді, а я залишаюся осторонь, тому що не розумію мови і не можу бути разом з ними", - додає вона. Одинадцятирічний Тран зізнається, що дуже комплексує через незнання польської мови. "Мені було погано, не розуміючи нічого про те, що говорять мої вчителі та однокласники, - каже він. - Після двох тижнів у школі для мене організували додаткові уроки польської мови. Я завжди ними користуюся. Я знаю, що це спеціально організовано для мене. Я отримую їх безкоштовно, за що дуже вдячний". Тран хотів би, щоб наступні діти, які приїдуть в Польщу, не відчували такого великого потрясіння, пов'язаного з незнанням польської мови. "Щоб вони заздалегідь знали, наскільки складна польська мова. Я нікому не бажаю стресу, який я пережив, - каже він. - Зараз, коли я вже деякий час навчаюся в Польщі, я звик до труднощів і вони, як мені здається, подолані. Спочатку все було по-іншому".
