Війна та кіно навколо неїТетяна Трощинська: У вас за ці роки створилося своє ставлення до ситуацій, які хтось називає скандальними?
Ірма Вітовська У мене така позиція — якщо це зроблено талановито, зі смаком (що дуже важливо) і на совість, навіть у той кошторис, який може бути, знімати можна все. Окрім. Це важливо. Мені здається, найстрашніші сторінки, які проходить Україна, геноцид, до прикладу, для художнього кіно — не прийнятні зараз. Має бути відстань. Певна рефлексія. Потім дослідження. Це має бути розвідка, свідки, документи. Це дуже довга робота. А ще має бути моральна відстань від того, коли градус на погляд на ці події буде раціонально виважений.
- Якщо продукт вийде невдалий — це небезпека підіграти ворогу по дискредитації сторінок злочину. Глядач, особливо не український, може бути дезорієнтований.
Читайте також: Зараз зарано знімати ігрове кіно про нещодавні бої в Україні — журналістка
Документальне кіноІрма Вітовська Такі формати документального кіно як «20 днів у Маріуполі» важливі. Таких картин в Україні є. Не тільки на тему Маріуполя. Є світлини.
Є виставки. Факти. Свідчення свідків. Юридичні процеси. Для художнього кіно на цю історію є час. Світовий досвід показує, що такі картини виходили з часом. Фільм «Куди ти йдеш, Аїдо», наприклад. Вийшов він у 2020 році. Отримав багато нагород і став подією в європейському світі. Пройшло приблизно 30 років після подій. Так, ми сьогодні рухаємось швидше, опановуємо інформацію. Але досвід всіх картин з великими масовими втратами, які багато хто згадує, свідчить про те, що дослідницька робота іде величезна. Це довгий шлях.
Читайте також: Стрічка «20 днів у Маріуполі» Чернова стала найкращим українським фільмом на Docudays UA
- Сьогодні для мене, коли геноцид відбувається на сусідній вулиці, можна так сказати, знімати ще на одній вулиці, як він відбувається — це питання емпатії та моральної відповідальності.
Ірма Вітовська Людям хочеться сховатися в емоційну ілюзію. Але це ж не правда. Тим більше, що є свідки.
Ми не можемо добудовувати те, чого не було. Або зловживати.
- Домисли — неприпустимі. Ми маємо говорити правду. Для цього є документальне кіно, як фіксація подій.
Як убезпечити себе від невдалих робіт?Ірма Вітовська Я за те, щоб фільми знімалися. І про війну в тому числі. Нам потрібно людей надихати, стимулювати, мобілізувати. Говорити про страшне. Питання — в якій формі? Якщо торкатися теми війни, варто робити довгі дослідження.
Можна робити кіно про людей, які вимушено переселилися та почали життя з нуля. Можна це робити і трагедіями, і драмами. Можна робити мелодрами. А можна робити й комедії. Смішні ситуації теж є. Ми реагуємо на них своїм сатиричним трешовим гумором. Для цього всього потрібен талант.
Все це має робитися якісно та відповідально. Сюжетів у нас море.
Досвід, коли потрапляєш в халепу з результатом роботи, у мене теж був. Бувають і провальні роботи. Але коли ми йдемо в таку сторінку, як війна, то це має бути дуже відкритий діалог всіх виконавців, які створюватимуть фільм.
- Будь-що можна сприйняте. Але найстрашніше — це сприймати погану роботу.
Більше про українське кіноРаніше в ефірі Громадського радіо ми говорили з Оксаною Волошенюк про документальну стрічку «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів», зафільмовану у 1986 році. А також про фільм Івана Миколайчука «Така пізня, така тепла осінь», який входить у список 100 найкращих українських кінокартин.
Засновниця і директорка Ukrainian Film School Альона Тимошенко розповідала про те, як змінюється українське кіно під час повномасштабної війни.
У 2023 році українсько-німецька стрічка «Коли в Бучу прийшла весна», знята режисерським подружжям, українкою Мілою Тешаєвою та німцем Маркусом Ленцем, отримала нагороду на фестивалі Hot Docs у Торонто.
6 квітня 2023 року в український прокат вийшла воєнна драма «Бачення метелика» режисера Максима Наконечного. Її світова прем’єра відбулась на торішньому Каннському кінофестивалі.
«Бачення метелика» — стрічка, яка розповідає про Лілю, аеророзвідницю, з позивним Метелик. Внаслідок важкого поранення Ліля потрапляє у полон до росіян, а потім внаслідок обміну повертається до рідних. Повернутись до попереднього життя після перебування на війні та полону виявляється важкою справою. В ефірі ГР про «Бачення метелика» говорили з його режисером Максимом Наконечним.
Переможцем національного повнометражного конкурсу DOCU/УКРАЇНА у 2023 році став фільм Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» — історія журналістської роботи режисера в місті, що поступово окупували росіяни.
У чеврні 2023 року повідомили у Держкіно повідомили, що фільм «Памфір» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука з 22 червня стане доступним на Netflix.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS