Фарт закінчивсяПісля матчу з Грузією ми говорили про Трубіна як про героя, який витягнув команду, а також відзначали надійність оборони та беззубість атаки. Тоді Україна другим складом втримала нічию, але було зрозуміло, що з такою грою у наступних матчах буде важко розраховувати на позитивні результати. Проти Північної Ірландії цей запас везіння закінчився. Тепер уже не було Трубіна, який витягував складні м'ячі, а оборона не виглядала такою надійною, як у попередньому матчі. І це при тому, що на поле вийшла номінальна основа.
За рахунку 0:2 Україна ще мала час, щоб повернутися в гру, але помилка Різника фактично поставила крапку в матчі. Північна Ірландія не створила якогось шквалу атак — вона просто максимально ефективно скористалася своїми шансами.
Тому 0:3 — це не просто невдалий вечір. Це момент, коли попередні проблеми, які маскувалися результатом і окремими індивідуальними подвигами, нарешті вилізли назовні. Фарт закінчився — і разом із ним зникло відчуття, що цю збірну завжди хтось врятує.
Північна Ірландія не була сильнішою, вона була набагато ефективнішоюЦе,
мабуть, найнеприємніший висновок із цього матчу. Північна Ірландія не виглядала командою, яка тотально переграла Україну за грою. Вона просто чудово скористалася тим, що їй подарували. Три удари в площину — три голи. Україна ж значно більше контролювала м'яч, але так і не змогла перетворити цю перевагу на достатню кількість реальних гольових моментів.
Господарі забили після стандарту, скористалися провалом в обороні під час другої результативної атаки, а третій м'яч фактично отримали в подарунок. Тобто Північна Ірландія не змушувала Україну постійно помилятися — вона чекала на ці помилки й карала за них. Саме цього українцям катастрофічно не вистачало у протилежному штрафному майданчику.
І тут особливо боляче дивитися на 0:3: суперник не мусів бути кращим, щоб перемогти Україну. Йому достатньо було бути уважнішим, прагматичнішим і безжальнішим у тих епізодах, які виникали біля чужих воріт.
Оборона була не в оптимальному складі — і це далося взнакиУкраїна вийшла на матч із серйозними кадровими проблемами на флангах оборони: через травму не зіграв Віталій Миколенко,
а поза заявкою залишилися, зокрема, Богдан Михайліченко та Олександр Драмбаєв. Не забуваймо і про травми Зінченка та Коноплі, через які вони не викликані у табір збірної. У результаті, Андреа Мальдера був змушений використовувати двох центральних захисників на флангах — Валерія Бондаря праворуч та Миколу Матвієнка ліворуч.
Це не виправдання для 0:3, але важлива причина, чому оборона виглядала нестабільно. При цьому Україна не мала великої кількості пропущених атак. Тому проблема не лише в тому, що окремі футболісти зіграли погано. Проблема в тому, що через кадрові втрати Мальдера не зміг виставити звичну структуру оборони і в критичних епізодах ця нестандартність далася взнаки. Тут питання до тренера, чому не потрапив у заявку Олександр Драмбаєв, а Ілля Крупський другий матч поспіль просидів на лаві запасних?
Після 0:2 збірна України не змогла перебудуватисяПідготовка до матчу — це не лише відпрацювання стартового плану. Тренерський штаб має заздалегідь продумувати різні сценарії: що робити, якщо команда першою пропустить, як змінювати структуру після 0:2,
як діяти, коли потрібно відіграватися, і як перебудовуватися проти суперника, який закривається. Сам Мальдера після матчу запевнив, що в України були і план "А", і план "Б".
Але проблема саме в тому, що ми не побачили його реалізацію на полі після 0:2. Команда продовжувала багато володіти м'ячем, але її атаки ставали передбачуваними: не вистачало швидкості, нестандартних рішень і якісного останнього пасу. Після перерви Україна намагалася змінити ситуацію, але замість швидкого гола отримала третій м'яч на 61-й хвилині.
І це, мабуть, одна з головних претензій до збірної. Можна мати хоч десять планів на матч, але якщо після зміни рахунку не на власну користь команда виглядає так само безпорадно, як і до неї, виникає питання не лише до задуму тренера, а й до здатності футболістів виконувати його на полі.
66 відсотків володіння м'ячем у такому матчі виглядають красиво лише на папері. Насправді Україна контролювала м'яч, але не контролювала перебіг гри. І це, мабуть, одна з найбільш неприємних характеристик цього матчу.
У збірній України не знайшлося лідераУ найскладніший момент матчу Україні не вистачило футболіста, який взяв би гру на себе. Після пропущених м'ячів команда не отримала імпульсу від когось із лідерів. Не було ні яскравої індивідуальної дії, ні емоцій, які змусили б гравців повірити, що цей матч ще можна врятувати.
Особливо це стосується досвідчених гравців. Ярмоленко та Яремчук виглядали блідо, Циганков багато працював, але йому не вистачало підтримки партнерів. Оборонці допускали індивідуальні помилки, чим явно не надихали команду.
Із гравців, які вийшли на заміну, найкраще проявив себе Пономаренко. Він був дуже зарядженим на гру, але передати цю зарядженість партнерам не зумів. Коли команда програє 0:2, їй потрібен футболіст, який здатен змінити емоційний хід матчу. У Трнаві такого лідера у складі Україна не знайшлося.
