Після майже трьох років у російському полоні воїн із села Богданівка на Шосткинщині, 46-річний військовослужбовець 58-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Сергій Великоконь, уперше поспілкувався з рідними. Про першу розмову з братом кореспондентці «На межі» розповіла його сестра Наталя.
Сергій провів у неволі два роки та десять місяців. 5 лютого 2026 року він повернувся додому в межах 71-го обміну військовополоненими.
«Я не можу описати свої відчуття. Це стан, коли не можеш не розмовляти. Він пізно вночі зателефонував, але зв’язок був дуже поганий. Він тільки запитував про стан матері та близьких, як здоров’я. Я встигла у нього запитати також про здоров’я. Так цікавився, як справи, як вдома, як мати», — розповідає Наталя про першу розмову з братом.
Сергій потрапив у російську неволю 5 квітня 2023 року на Луганщині. Про те, що брат у полоні, Наталя дізналася майже одразу через побратимів, які служили разом із Сергієм.
«Вони побачили фото, які виставили в інтернеті з тієї сторони. Там є чати, і вони побачили та нам відправили. На фото було видно волосся його, очі були зав’язані, шапка, але все одно було трішки видно. Рідного все одно впізнаєш. Тому ось так ми дізналися, що він у полоні, через це фото. Його та всі дані ми відправили в частину, в Координаційний штаб, а там уже прислали нам, що підтвердили з тієї сторони».
За словами Наталі, родина писала Сергію листи, однак жодного з них він не отримав.
«Я писала і відправляла листи. Але хлопці, які потім поверталися, казали, що там з ним були чи бачили, і говорили, що не всім листи приносили, а коли приносили, то давали так. Він запитав, звичайно, чи я щось отримувала, сказав, що також від нас нічого не отримував, ніяких листів. І ми від нього не отримували».
