Як відомо, мирні громадянські акції на підтримку євроінтеграції України в ніч на 30 листопада переросли у стихійне протистояння. Дії певних сил, зацікавлених у дестабілізації ситуації в державі і громадському хаосі, призвели до сутичок з правоохоронцями, в яких постраждали мирні громадяни, студенти, молодь.Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ зажадав від Генеральної прокуратури та силових відомств оперативного і неупередженого розслідування для покарання винних у зачистці «Євромайдану».
А ось як коментують київські події пересічні сумчани.
Віктор КУЛЕМЗА, директор Сумського обласного театру для дітей та юнацтва:
«Ми 20 років будували свою державу і зараз можемо багато втратити. Не варто розігрувати силовий сценарій вирішення питання, бо це може стати поштовхом до громадянської війни. У нашій історії вже були сторінки, коли брат йшов на брата. Тоді країні доводилося багато років вставати з колін. Ми не маємо цього допустити. Втім, якщо ситуація йде врозріз з Конституцією, можливий і силовий сценарій - арешти, але ні в якому разі не побиття людей.
Люди мають працювати,
отримувати за це достойну заробітну плату, а влада повинна забезпечити це право - ось і все. У нас же все як у Європі, а то й краще: природа, річки,озера... Нам би ще смітити перестати».
Людмила, 55 років, пенсіонерка:
«Дуже страшно навіть думати про те, що було в Києві цими вихідними - били ні в чому не повинних дітей!. Як подумаю, що там могли бути і мої діти, аж серце кров’ю обливається. Байдуже, хто це робив, але в цих людей серця немає. Не знаю навіть, до чого це може призвести, але впевнена, що ні до чого хорошого. Навіщо країні ці заворушення? Невже ми не можемо тихо, мирно у новий рік вступити?»
Наталія, 30 років, військовослужбовець:
«Чесно кажучи, я не дуже уважно спостерігаю за тим, що коїться в країні, але мені здається, що мітингувальники в столиці нічого конкретного отримати все одно не зможуть - лише час марно витрачають. Наприклад, у Сумах все проходить тихо, мирно. Чому ж в Києві не можуть мітингувати також без заворушень?»
Георгій, 72 роки пенсіонер:
«Не розумію, навіщо кричати, битися, мітингувати - все рівно ми підемо в Європу. Так, можливо,
не зараз, а трішки пізніше, але все рівно підемо – шляху у нас іншого немає, адже географічно ми вже в Європі».
Марина, 21 рік, студентка:
«Сьогоднішня ситуація мені чимось нагадала 2004-й рік. І хоча це було давно, але історія повторюється. Звичайно, без зацікавленої сторони тут не обійшлося. Впевнена, що цією стороною зараз є опозиція, яка скористалася ситуацією і вирішила, що саме за рахунок тимчасового непідписання угоди зможе вирішити ці питання. Ми в університеті вивчаємо, що в будь-якій масі є свої провокатори, які гарно її збуджують і підтримують загальний настрій натовпу. У масі ми не несемо ніякої відповідальності, а тому і робимо, що заманеться. Звичайно, застосовувати силу – це дико та жорстоко, постраждали невинні. На мою думку, головний провокатор - опозиція, яка взялася керувати натовпом. Доки її прапорів не було, демонстрації проходили без бійок і сутичок.
Мені здається, що Україна зараз на межі надзвичайного становища. Скоріше за все, такі бунти ні до чого не приведуть. Окремі мої одногрупники декілька разів ходили на мітинги, але що вони в результаті отримали? Я впевнена, що угоду все одно буде підписано. А навіщо кров проливати, не знаю».
