Одразу чотири меморіальні дошки в пам’ять про подвиг наших земляків – воїнів-інтернаціоналістів, що віддали свої життя, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані, відкрили на фасадах загальноосвітніх навчальних закладах міста.
У Лебединській ЗОШ №1 такі дошки встановили в пам’ять про своїх випускників: молодшого сержанта Леоніда Петровича Батютенка та рядового-десантника Анатолія Івановича Панченка, що в 1982 році загинули при виконанні інтернаціонального обов’язку в Афганістані.
З цієї нагоди на шкільному подвір’ї зібралася вся дружня шкільна родина, а також воїни-афганці, що не тільки знали Леоніда Батютенка та Анатолія Панченка особисто, а й служили разом з ними.
Меморіальні таблички, що відтепер будуть нагадуванням молодому поколінню лебединців про героїв, які з честю і до кінця виконали свій обов’язок, виготовлені за ініціативою міської організації воїнів-афганців «Титан». Підтримав ініціативу афганців міський голова Анатолій Троян.
- Відкриття таких дощок – це визначна подія, – наголосив заступник міського голови Василь Каща. - Адже, це ще один крок у загальну справу пам'яті про тих,
хто не пошкодував свої життя заради миру та стабільності у світі.
Він також висловив вдячність усім воїнам-інтернаціоналістам нашого міста за сумлінно виконаний ними священний обов'язок та побажав їм та їх родинам міцного здоров'я, наснаги, чистого й мирного неба над головою.
Подякували за встановлення меморіальних дощок і присутні воїни-афганці: Анатолій Колесник, Олександр Білокобильський та Анатолій Чередніченко.
У пам’ять про Леоніда Батютенка та Анатолія Панченка до меморіальних дощок учні та гості школи поклали живі квіти.
Цього ж дня меморіальні дошки в пам’ять про Володимира Олександровича Трофименка та Тетяну Павлівну Комісарову відкрили на фасадах ЗОШ №3 та ЗОШ №4.
Подвиг кожного із героїв афганської війни – це частина історії, в якій Афганістан залишається особливо болісною раною. Війна у тій далекій країні принесла горе не в одну родину. Сотні тисяч тоді радянських офіцерів і солдат пройшли через її трагедію, 150 тисяч з яких були українцями. Понад 3-х тисяч наших співвітчизників не повернулися додому. Серед них є і 13 лебединців – сини, брати, батьки, чоловіки, друзі багатьох з нас. Ми пам’ятаємо їхній героїзм і звитягу, і сьогодні – віддаємо їм шану.
