Рік тому на площу Незалежності у Сумах вперше вийшли віруючі, або молитися за мир в Україні. З того часу молитва у центрі міста лунала щовечора і згодом виросла у потужний молитовний рух.
На традиційному молитовному віче, яке відбувається щонеділі, за участі християн різних конфесій, перед громадою виступили пастори, священики, звучали духовні пісні у виконання хору і, звичайно, сильна і натхненна спільна молитва.
Микола Клочко
Привітав віруючих голова Сумської обласної держадміністрації Микола Клочко, зауваживши, що сьогодні Україна веде боротьбу проти сил темряви, які оволоділи тими, хто розв’язав війну. «Але поки є такі люди, як ви, у серцях яких живе Бог, наша країна непереможна!» - сказав Микола Клочко.
Рік тому ініціатором спільної молитви стала "Церква Різдва" євангельських християн. «У контексті всього життя здається, що рік – це практично нічого, - говорить пастор «Церкви Різдва» Вадим Лисенко.
Вадим Лисенко
- Однак, це досить багато, коли кожного дня, опираючись на новини з фронтових полів, йдеш до площі Незалежності, яку вже давно назвали молитовним майданом,
аби молитися там разом з іншими християнами. Молитися за будь-якої пори року, у спеку, холод чи проливний дощ. І таким чином брати на себе часточку болю, сліз, відчаю всіх, хто причетний до цієї визвольної війни.
Молитва нагадує, що пітьмі та агресії завжди протистоять люди, які сподіваються на Божу справедливість, любов і милість. Ідеш на майдан, усвідомлюючи – хто, якщо не ти, буде підтримувати у молитві наших військових, які ризикують власним життям, волонтерів, лікарів у шпиталях, хто проситиме втішити тих, хто втратив на війні своїх найрідніших людей?
Скількох людей врятувала молитва, яка кожного дня здіймається до неба, скількох підтримала, кому з можновладців дала силу і мудрість прийняти правильне рішення? Про це знає лише Бог. І всі ці 365 днів молитви – велика декларація присутності воскреслого Христа у найскладніших обставинах. Слава Богу за кожного, хто приходить нести молитовну вахту заради перемоги. Скільки ще нам належить молитися, ми не знаємо. Знаємо лише, що стояти будемо до кінця. Нація, яка молиться, непереможна!»
До речі, у подібному форматі спільна молитва відбувається,
наскільки відомо, крім Сум, лише у Харкові та Донецьку. Сумчани вірять, що з часом цей рух лише поширюватиметься, а в Україні вже зовсім скоро настане мир і велике духовне пробудження.
Думки на тему
Ольга Петренко
Ольга Петренко:
-Рік тому у соціальних мережах я побачила фото – християни, здається, Харкова на центральній площі міста моляться за свою країну. І я подумала – а чому ми не можемо чинити так само? З часом цю ініціативу підтримали інші віруючі, прийшло розуміння, що до спільної молитви треба закликати жителів нашого міста. Створила відповідний статус-заклик на своїх сторінках у соцмережах, люди відгукнулись, так все і почалось. І мене вражає, що за будь-якої погоди люди йшли молитися, на площі відбувалась справжня духовна битва. Впевнена, що жодна з цих молитов не прозвучала даремно.
Тетяна Неровня
Тетяна Неровня:
-В АТО воює мій син і я знаю, що тільки завдяки Господу він та його товариші живі, щиро вдячна всім братам і сестрам за підтримку. Він не раз розповідав, як відчував Божу силу у найскладніших обставинах. Наші чоловіки, діти, брати там, в окопах,
під «градами» так потребують нашої підтримки, наших щирих молитов. Впевнена, що якби так, як у Сумах, на майдани вийшли люди по всій Україні, ситуація б докорінно змінилася. Кожна молитва – це чиєсь врятоване життя і ми чули багато свідоцтв, як Бог надзвичайним чином рятував, зцілював, виводив з оточення бійців.
Людмила Щерба
Людмила Щерба:
-Коли ми збираємось разом, звучить дуже сильна молитва. І ця сила діє на добро, аби зупинилось кровопролиття, Господь захистив Україну. Ми віримо у силу молитви, віримо, що вже скоро настане мир, більше людей буде приходити до Бога і наша країна стане не лише економічно процвітаючою, але й духовно сильною.
Борис Голік
Борис Голік:
-Участь у спільній молитві за Україну, за нашу рідну Сумщину вважаю своїм обов’язком, як християнина. Радує, що тут віруючі з різних церков, що так багато небайдужих людей. Підходять і невіруючі, їх торкається слово Боже. Тут звучало і багато розповідей про реальні ситуації. Так, один боєць, який щойно повернувся з АТО, розповів, як вони потрапили в оточення і шансів врятуватись практично не було,
але він молився, ми молились і весь батальйон зміг врятуватися.
Валентина Гордієнко
Валентина Гордієнко:
-Стараюсь приходити сюди якомога частіше, це вже як служіння. Тут я познайомилась з багатьма людьми з різних церков, знайшла нових друзів. Бог відповідає на наші молитви, а ще такий момент – і сам почуваєшся краще, коли приходиш сюди, забуваєш про всі недуги. Господь благословляє тих, хто молиться про інших.
Борис Мішков
Борис Мішков:
-Відчуваю, як мене сюди веде сам Господь, як я потрібен тут. Наші бійці, люди, які живуть у Донецькій і Луганській областях, потребують нашої підтримки. З одного боку, є волонтерський рух, у якому беремо активну участь, з іншого боку посилена молитва і це також велика допомога. Не можна залишатися байдужим до тих, хто у біді, адже ми один народ. А що вражає за цей рік – тут завжди є люди, вогонь молитви не згасає. Це великий вклад у нашу спільну перемогу.
Ірина ВЕРТІКОВА
Фото Сергія ГУЦАНА та автора
