В останні теплі дні у Буринській центральній районній бібліотеці відбулася репрезентація нової збірки поезій поетеси з Бурині Лариси Браташ «Моя осінь» та святкування 20-річчя її творчості.
Зустріч була проведена для слухачів територіального центру соціального обслуговування населення «Університет III віку».
Ведуча заходу, бібліотекар Валентина Колесник, розповіла присутнім про життєвий та творчий шлях Лариси Федорівни. Родом поетеса із сусідньої Чернігівщини, але з 1963 року доля нерозривно пов'язала її життя з Буринщиною.
Усе життя вона була закохана у поезію, але писати стала у зрілому віці. Один із перших віршів «Мамині рушники», написаний ще в далекі дев'яності, був опублікований у районній газеті «Рідний край». 2014 року Лариса Браташ стала членом Національної спілки журналістів України.
У кожному вірші поетеси віддзеркалюється її багатогранна душа – ніжна, чутлива та щедра. Про неординарність, тонку лірику віршів поетеси, вкладені в рядки душевні переживання, дають високу оцінку знані творчі люди нашого краю. Зокрема Лідія Кархова у своєму виступі ґрунтовно охарактеризувала присутнім творчість Лариси Федорівни.
Зустріч видалася дуже цікавою, теплою та натхненною. Присутні із задоволенням слухали вірші Лариси Браташ, інколи навіть не стримуючи сліз. Поезія авторки дуже чиста, щира, тонка та ніжна, вона торкає людські серця, допомагає ширше і глибше збагнути проблеми нашого життя, нагадує прості, але такі важливі людські істини, як вдячність, людяність, співчуття.
Певну гармонію на зустрічі внесла музична композиція на слова Лариси Браташ «Не один» (музика Сергія Фролова). До речі, наша землячка виборола перемогу на конкурсі «Мистецькі крила Сумщини» і була нагороджена дипломом управління культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації за значний внесок у розвиток національної культури та збереження кращих зразків поетичного мистецтва Сумщини.
У своїй новій збірці поезій «Моя осінь» поетеса акцентує увагу читача на проблемах сьогодення. Холодний вітер смерті зі Сходу України знайшов відлуння у глибокій душі поетеси. Вона як жінка-мати, переймається болем за всіх матерів, які чекають додому синів, а також чоловіків, братів, за дітей-сиріт, які не знатимуть батьківської ласки,
як не знала її і сама поетеса, адже її батько пропав безвісти у роки далекої війни з нацизмом. Нова збірка містить розділ під назвою «Небесна Сотня», де ми з болем у серці читаємо такі вірші, як «Ялинка на крові», «Материнський біль», «Жінкам майдану», «Війнам – ні!», «Отямтеся», «Лелеки летіли», «Не один». Всі вони присвячені героїзму та патріотизму наших воїнів, тим, хто стоїть на кордонах нашої неньки-України, кому не байдужа доля рідної землі, землі, де жили наші прадіди, діди та батьки, де тепер жити нам, нашим дітям і внукам.
Для підтримки бойового духу та патріотичного виховання українських військовослужбовців Лариса Браташ долучилася до проведення Всеукраїнської акції «Бібліотека українського воїна», подарувавши воїнам збірки своїх поезій.
Родзинкою свята була книжково-ілюстративна виставка «Думки мої – мої вітрила», на якій представлені всі видання поетеси, а також рушники, вишиті мамою Лариси Федорівни, витвір бабусиних рук - вишита сорочка, якій понад 100 років .
Читаючи поезію Лариси Браташ, відчуваєш світлі промінці душевного тепла й добра, як вона умиває зоряними росами, напуває і лікує джерельною водою свого дитинства, плете вінок вдячності, закоханому в її поезію читачеві, з найкрасивіших та найароматніших польових квітів, стеле килим любові із запашних трав рідного краю.
