Спецкор починає знайомити своїх читачів із родинами сумчан, у яких варто повчитися мужності, сили та віри. Це сім'ї-учасники фотопроекту Наталії Кармазіної "Відчуваємо ваші серця".
Наталія народилася на острові Сахалін. З 1987 року живе в Сумах. Закінчила Сумський педагогічний університет за спеціальністю вчитель хімії та біології. Захопилася фотографуванням в 1996 році. З 1998 року - член Національної спілки фотохудожників України.
Історія перша - родина Туряк
Довго думала, що писати, про що писати. Всю біль і всі проблеми звикаєш переживати сам, нікого в це не присвячувати, ні з ким не ділитися, просто боротися за здоров'я своєї дитини тихо і наполегливо. А коли просять розповісти ...
Пригадуються сльози коли чоловік сказав: "Або я, або дитина". Коли на роботі дізналися про вагітність і звільнили. Коли кожної миті щосили намагався бути сильним, щоб не розкисати, щоб не пошкодити дитині своїми емоційними переживаннями. Стимулювали та надихали старші син і дочка, їм тоді було всього по десять років.Народилася здорова, красива дівчинка - Марія. Вже стала топати і розмовляти, як сталася біда. У два рочки вилізла на вікно і полетіла з другого поверху прямо на тротуар.
ПАМ’ЯТАЮ! Якісь два метри я не встигла добігти.Пам'ятаю білі двері реанімації, з яких лікар виходив, розводячи руками: "…ні туди і ні сюди…". Що? Яке "туди- сюди"?!
МОЯ ДИТИНА БУДЕ ЖИТИ!!!Знову вчилися розмовляти, їсти, ходити. І кожні маленькі перемоги викликали і викликають досі надзвичайний сплеск душевного підйому і надії на краще. Маша ходить до школи, намагається вчитися добре, трохи кульгає, але всім здається що то така хода у неї. А вечорами обіймає мене зі словами: "Я люблю тебе, мамо.".
І немає більшого щастя на землі!Дуже вдячна всім небайдужим людям за їх підтримку і співчуття!
Людміла Туряк, мама
