Що потрібно українському приватному сектору для масштабування
Колумніст Financial Times Rana Faroohar пише, що «у певному сенсі Україна стала випробувальним майданчиком для зрушення у веденні війни. Російсько-український конфлікт «значно прискорив ведення війни» таким чином, якого ми не бачили «з часів Чинґісхана, який надів стремена на коней». Сьогодні такі інновації, як виготовлені на 3D-принтері контейнери з вибухівкою на безпілотниках за кілька тисяч доларів, керованих програмним забезпеченням, можуть знищити російські танки і літаки.
Наступні великі військові інновації, ймовірно, виникнуть не в Пентагоні чи навіть не в агентстві оборонних досліджень і розробок, а в «розумних людей» у «їхніх гаражах».
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1123572516465018&set=gm.2043902662803824&type=3&show_text=true&width=500
«Трильйони доларів встановленої потужності» стають застарілими. Ця «технологічно зумовлена дефляція та децентралізація вперше суттєво вплинула на війну». Демократизація війни надає як окремим особам, так і окремим країнам більшу оборонну автономію.
Успіх у цьому новому світі може вимірюватися не стільки розміром бюджету, скільки технологічною підкованістю".
Багато хто на передовій винаходить і виготовляє власну зброюТрішки раніше FT цитувала Мустафу Найєма: «Перехід за останні 3 роки від звичайної наземної війни до високотехнологічної війни сприяє шансам України залишитися в боротьбі. Поле бою зараз є «зоною вбивства глибиною 10−15 км, контрольованою дронами та роботами», Нагальна потреба України полягає не в більшій кількості зброї, яка домінувала в 1-ий рік війни, такої, як танки. Їй потрібні фінанси для інвестування в зростаючу індустрію безпілотників. «Якщо ви запитаєте командира на передовій: «Ви хочете HIMARS чи 10 000 безпілотників на місяць?», він скаже 10 000 безпілотників на місяць. Ті, хто на передовій, вже починають думати про те, як заповнити прогалину. Багато хто на передовій винаходить і виготовляє власну зброю».
Виробництво безпілотників в Україні різко зросло і цього року має досягти від 2,5 до 3 млн одиниць. Олександр Яковенко, генеральний директор TAF Drones, є одним з провідних виробників у новій індустрії безпілотників.
Минулого року його компанія виготовила 400 000 безпілотників. Він прогнозує, що цей рік «буде роком наземних безпілотників» або роботів на колесах, яких використовують для евакуації поранених або доставки припасів. Але він також попереджає, що росіяни швидко адаптуються до цієї нової форми ведення війни. «Два роки тому ми були на кілька кроків попереду них. Тепер ми лише на один крок попереду них», — каже він. «Якщо ми щось робимо, то вони створюють систему протидії. Ми все ще перші впроваджуємо інновації, але в них також є хороші продукти».
Читайте також:
Андрій Смирнов
Це початок кінця. Що зрозуміли Путін і Трамп після операції СБУ Павутина
Днями я познайомився ще з одним таких приватних виробників дронів «з їхнього гаража» (насправді, квартири). Найбільшими проблемами масштабування він називає виклики закупівлі комплектуючих, тестування і дефіцит потрібного для цього фінансування.
Я мав і маю можливість спостерігати за підприємствами державного Укроборонпрому. Звісно, там є дослідницькі і виробничі «перлини». Але якщо йдеться про масштабування, в цілому, я значно більше вірю у спроможність, спраглість і швидкість приватного сектору.
Масштабування суттєво підвищує продуктивність і знижує собівартість продукту. Що потрібно українському приватному сектору для масштабування? Те саме: економічна свобода/автономія, плекання підприємництва й інновацій, особливо технологічних, і мобілізація внутрішніх заощаджень задля суттєвого збільшення внутрішніх інвестицій саме у scale-ups, навіть більше ніж у start-ups.
Текст опубліковано з дозволу автора
Оригінал
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
