Fire Point — сьогодні одна з найгучніших приватних оборонних компаній України. Про її безпілотники та ракети «Фламінго» пишуть медіа, а керівництво дає інтерв’ю про масштабування виробництва. Обличчям Fire Point стала Ірина Терех, СТО компанії. Саме вона розповідає про успіхи та плани Fire Point.
Водночас зібрані AIN матеріали й кілька поінформованих співрозмовників вказують, що неафішованим «мозком» проєкту може бути інженер Денис Штілерман. Який насправді має зовсім інше прізвище та громадянство рф, хоч і вже недійсний паспорт.
Чим займається Fire PointПро компанію Fire Point вперше гучно заговорили в серпні 2025 року: видання Associated Press показало фото з цехів, де збирають безпілотники і вперше публічно показали крилату ракету FP-5 «Фламінго» та лінійку далекобійних БпЛА компанії.
Уже 22 серпня 2025-го про «Фламінго» офіційно згадав Володимир Зеленський, а провідні профільні видання розбирали заявлену дальність і потенціал ракети для кампанії «глибоких» ударів по рф. AP писали, що Україна має власні далекобійні дрони й нову крилату ракету, а ще в вересні 2024 року український безпілотник вразив склад боєприпасів у росії — історія,
яку AP подала як симптом становлення приватного ВПК в країні.
На тлі цих новин з’явилися численні повідомлення про удари по нафтопереробній інфраструктурі рф і перебої з пальним у противника, що влада прямо пов’язувала з роботою нових українських ракет і БпЛА; паралельно російська сторона заявляла, що по їхніх цілях застосовували саме FP-5 «Фламінго».
Fire Point — українська оборонно-технічна компанія зі штаб-квартирою в Києві, що спеціалізується на далекобійних ударних БпЛА серії FP-1 і новій крилатій ракеті FP-5 «Фламінго». Компанію заснували у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення рф. У 2024–2025 роках вона заявила про перехід від невеликих цехів до мережі прихованих виробничих майданчиків і серійний випуск власних систем.
У публічних матеріалах Fire Point фігурує як розробник і виробник обох виробів
FP-1 описують як далекобійний ударний БпЛА one-way attack, який мав стати масовим і відносно дешевим інструментом для глибоких ударів по ворожій території. У матеріалі АР озвучували, що щоденний випуск складає десятки й більше одиниць, а сукупні тиражі — тисячі.
Для FP-5 «Фламінго» заявлено дальність до ~3000 км і важку бойову частину.
Ракета «Фламінго». Фото: Fire PointДовкола Fire Point лунали кілька інформаційних хвиль і публічних дискусій. Профільні ЗМІ ставили під сумнів реалістичність заявлених темпів виробництва та загальних обсягів контрактів. Також резонанс спричинили міжнародні плани Fire Point налагодити виробництво компонентів і ракетного палива за кордоном. Зокрема оголошення про запуск майданчика в Данії викликало політичні реакції рф і широку медійну увагу.
Стрімкий успіх української компанії зацікавив і західні медіа. У матеріалі New York Times автори наголошують, що Fire Point різко «перемкнулася» з кіноіндустрії на оборону — до 2022 року компанія-попередниця займалася кастингом для кіно. За держреєстрами компанія At Point, пов’язана з власником Fire Point Єгором Скалигою, займається пошуком локацій для кінозйомок, а CTO Ірина Терех раніше керувала бізнесом з виробництва бетонних виробів.
Тепер, за словами менеджменту, Fire Point має близько 30 секретних майданчиків і близько $1 млрд контрактів у 2025 році,
збирає далекобійні FP-1 із дешевих матеріалів (пінопласт, фанера, пластик, карбон) для ударів по НПЗ росії і нарощує випуск ракети FP-5 «Фламінго».
За даними NYT, компанію супроводжують закиди у «зв’язках» при отриманні контрактів і претензії до якості ранніх партій їхніх виробів. Видання також пише, що Держаудит встановив: у грудні 2024-го FP-1 контрактували приблизно по $58 тис. без обов’язкових торгів на зниження ціни, що дало орієнтовно $16,7 млн переплати проти розрахункової собівартості.
Fire Point відповіло NYT, що «дитячі хвороби» усунуті, а FP-1 виконують завдання; окремо компанія стверджує, що її дрони здійснюють до 60% ударів углиб території рф.
То чи було розслідування НАБУУ вересні 2025 року компанія потрапила в гучний скандал. Видання Kyiv Independent опублікувало розслідування, де з посиланням на п’ять поінформованих джерел стверджувало, що НАБУ перевіряє Fire Point через підозри у «введенні держави в оману» щодо цін та обсягів постачань, а також відпрацьовує версію про можливого кінцевого бенефіціара — бізнесмена Тимура Міндіча (співвласника колишньої кіностудії президента Володимира Зеленського).
Компанія нібито підтвердила факт перевірки, але відкинула закиди щодо причин таких перевірок. CTO Ірина Терех заявила виданню, що «секретів шукати нема де».
Згодом редакція Kyiv Independent заявила про тиск із боку менеджменту Fire Point з вимогою спростування.
Згодом у інтервʼю Радіо NV представник компанії повідомив, що Міндіч справді був зацікавлений у купівлі частки компанії, але йому начебто відмовили.
У відповіді на запит AIN у НАБУ повідомили, що детективи дійсно розслідують провадження від 3 лютого 2025 року за фактами можливого завищення собівартості в державних контрактах на БпЛА згідно з Постановою КМУ №256 про оборонні закупівлі БпЛА та РЕБ, що могло призвести до заволодіння бюджетними коштами та подальшої легалізації.
Втім, станом на середину вересня повідомлення про підозру нікому не вручили. Провадження ведеться за фактом можливого порушення, а не проти конкретних компаній. Також детективи НАБУ не перевіряють можливі зловживання саме під час виробництва чи реалізації ракет FP-5 «Фламінго». Мета провадження — виявити й усунути потенційні корупційні ризики без перешкод роботі виробників.
Ракета «Фламінго» в дії. Фото: Fire PointЙдеться про досудове розслідування «за фактом» — тобто правоохоронці збирають дані, щоби з’ясувати, чи є склад злочину взагалі. Сам факт відкриття провадження після внесення відомостей до ЄРДР (ст. 214 КПК) означає старт перевірки обставин; підозра — окремий крок, який оформлюється лише за наявності достатніх доказів (ст. 276–279 КПК).
Іншими словами, на стадії «за фактом» держава фіксує інформацію й перевіряє версії — це не дорівнює встановленню вини конкретної особи чи компанії.
Втім, НАБУ у своїй відповіді не заперечили того, що частина провадження щодо закупівлі дронів стосується саме компанії Fire Point.
Хто насправді стоїть за «Фламінго»Ключова публічна особа компанії — Ірина Терех. У матеріалах ЗМІ її називають Head of Production та CTO, саме вона демонструвала журналістам AP вироби FP-1 і FP-5 та коментувала масштаби виробництва. Також є й анонімні співзасновники, які, за даними AP, утримуються від розкриття особистостей своєї роботи над проєктом із міркувань безпеки.
Однак, зрештою, у відповіді Kyiv Independent Терех розкрила імена своїх колег-співзасновників — ними виявилися підприємець Єгор Скалига (раніше мав досвід у сфері кіновиробництва)
та інженер Денис Штілерман.
І якщо Терех та Скалига — достатньо публічні, то Штілерман донедавна практично не зʼявлявся в медіа. Тож AIN вирішив дослідити, хто ця особа.
У контактному довіднику виробників дронів, яким із журналістами AIN поділилися компетентні джерела, Fire Point вказує контактну особу на ім’я Денис. Зазначений номер телефону позначений у GetContact як «Denis Uav», «Denis Print», «Denis Leonidovich»
Ще один із номерів, повʼязаних зі Штілерманом, підписаний під іншим прізвищем. За порадою медіаюристів та з метою збереження приватних даних, ми подамо його як Денис Д.
Він народився в середині 1970-х у Києві, підприємець. Та більша частина його біографії повʼязана зовсім не з Україною, а з росією.
Ми зіставили дані з кількох незалежних джерел: офіційних російських судових і реєстрових документів, службових матеріалів про його банкрутство, джерел внутрішніх баз даних російських правоохоронних відомств, зливів із російських баз даних, технічних метаданих контактів, а також даних, наданих AIN джерелами. У сукупності ці збіги дають підстави припустити:
Денис Штілерман і Денис Д. — одна й та сама особа.
У російських витоках даних фігурує лише одна особа з таким прізвищем, імʼям, по батькові та датою народження.
У відкритих судових матеріалах Денис Д. фігурує як житель Москви; у різні періоди реєстраційні записи вказували на столичні адреси, а також на побутові маркери на кшталт користування у 2000-х автомобілем преміумкласу Lexus RX у Московському регіоні.
Штілерман жив там звичайним життям: замовляв товари, здавав аналізи в лабораторіях, відвідував спортзал і купував кіно напрокат. І оновлював свої дані в російських цифрових реєстрах аж до 2023 року.
Офіційних згадок про освіту чи посади в державних структурах у даних з відкритих російських реєстрів немає. Його кар’єру радше можна простежити через корпоративні зв’язки та судові справи, що характерно для підприємця з приватного сектору. Однак із бізнесом, видно, у Дениса Д. не склалося.
Річ у тім, що офіційно він — банкрут. На підтвердження цьому є справа про його банкрутство в одному з московських судів. У червні 2018 року суд прийняв заяву кредитора, а 3 липня 2019-го перевів процедуру в стадію реалізації майна.
У матеріалах зафіксовано вимоги щонайменше одного значного кредитора та перелік активів боржника, внесених до інвентаризації.
Штілерман мав частки в трьох компаніях. Їхні сфери діяльності — гуртова торгівля, операції з нежитловою нерухомістю та агровиробництво. Із цих трьох, дві ліквідовані, активною є лише одна. Офіційно значних доходів у цих компаній не відображено.
Адресні та транспортні згадки про Дениса Д. з російських закритих баз даних «Магістраль» і «Сирена», які фіксують пересування різними видами транспорту та авіаперельоти, показують частий рух між Москвою та Києвом до початку повномасштабного вторгнення. До того ж чоловік подорожував між Києвом та Москвою напряму літаком до моменту зупинення прямого авіасполучення у 2015 році.
Російський паспортОборонні компанії працюють із чутливими технологіями, державними коштами та ланцюжками постачання, де будь-яка прогалина може стати ризиком для безпеки.
Йдеться про доступи до інформації, перевірки персоналу, можливі інсайдерські загрози, іноземне громадянство окремих фахівців тощо. Тому ми вирішили поцікавитися у Служби безпеки України,
чи фіксувала вона ризики щодо Дениса Штілермана та чи проводилися будь-які перевірки стосовно нього.
СБУ у відповіді на запит AIN повідомила коротко: «зазначена Вами особа допуску до державної таємниці не має»; «запити про перевірку відомостей як кандидата на посаду […] до СБУ не надходили».
Водночас спецслужба наголосила, що закон забороняє розголошувати зібрані відомості та інформацію про проведення або непроведення заходів щодо конкретної особи, оскільки таке розкриття може зашкодити їхній реалізації. Тобто СБУ системно працює з такими ризиками, але деталі щодо конкретних фігурантів не розкриває.
Під час перевірки документів і відкритих масивів даних ми виявили, що Денис Штілерман насправді має російське громадянство: у нього фіксувалися щонайменше два російські внутрішні паспорти — видані у 2006 та 2011 роках (нині в базі перевірки дійсності вони значаться недійсними). Перший свій російський паспорт він отримав як заміну паспорта СРСР. А другий — після закінчення попереднього.
Інформації та підтверджень щодо наявних українських документів (паспорта, тимчасової або постійної посвідки на проживання)
знайти також не вдалось. Та принаймні до 1997 року він був громадянином України, це підтверджують дані з українського реєстру юридичних осіб, де Денис Д. ще користувався своїм іншим прізвищем.
Скріншот з російського державного ресурсу перевірки дійсності паспортів щодо паспорта Дениса Д.Джерело в правоохоронних органах підтвердило наявність громадянства рф, водночас чинного паспорта зараз немає; підтверджень українських документів ми не знайшли. З огляду на те що йдеться про інженера, пов’язаного з оборонною компанією, сам факт російського громадянства становить підвищений ризик і потребує оцінки. Саме тому ми звернулися до СБУ й поставили запитання щодо можливих перевірок цієї особи.
Виходу немає?Окремо важливо: недійсний паспорт не дорівнює відсутності громадянства. Людина залишається громадянином росії навіть без чинного документа, допоки офіційно не припинить громадянство.
Підставою для офіційного припинення громадянства рф згідно із законом «Про громадянство рф» є або рішення відповідних служб, що відповідають за міграційну політику, або указ російського президента.
Тільки за цих умов можна вважати, що особа більше не має російського громадянства.
Формально заяву на вихід подають: у рф — через їхні міграційні служби, за кордоном — через консульство (найближче робоче до України розташоване в Австрії).
Потрібно підтвердити наявність іншого громадянства/гарантію його набуття та відсутність невиконаних зобов’язань перед державою. Розгляд таких питань тривалий і залежить від уповноважених органів росії.
Ключове у випадку Штілермана — підстави для відмови, закріплені в чинному законі №138-ФЗ «Про громадянство рф» (ред. 31.07.2025): вихід не допускається, якщо є невиконані зобов’язання перед державою, триває виконавче провадження, особу притягнуто як обвинуваченого чи є обвинувальний вирок, або немає іншого громадянства/гарантії його набуття. Фактично сюди ж відносять невиконані мобілізаційні вимоги, що потрапляє під «невиконані зобов’язання».
На практиці це означає, що в умовах війни та посилених перевірок вийти з російського громадянства зараз вкрай складно: по-перше, через широке трактування «невиконаних зобов’язань» (зокрема пов’язаних із мобілізацією),
по-друге, через повільні та вибіркові консульські процедури й вимоги до пакета документів (особиста подача, підтвердження другого громадянства тощо).
Навіть «прострочений» паспорт не припиняє громадянство автоматично: щоб втратити статус громадянина, потрібне окреме позитивне рішення уповноважених органів рф за результатами цієї процедури.
AIN звернувся до СТО Fire Point Ірини Терех із проханням посприяти комунікації з колегою або у разі неможливості такої — відповісти на запитання щодо його громадянства та історичних звʼязків із росією. Також ми відправили офіційний запит компанії щодо їхньої обізнаності про російське громадянство Штілермана та із питаннями до нього самого, зокрема щодо того, чи вживав він якихось заходів щодо виходу із громадянства країни-агресора. Відповідь на момент публікації не надійшла.
Сам Штілерман у першому публічному інтервʼю згадує, що з перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року разом із друзями допомагав військовим.
«Я зі своїми друзями став допомагати військовим: годували людей, допомагали з логістикою артилеристам,
возили людей на позиції», — розповідав він у розмові із ZN.UA.
Далі, за його словами, у листопаді 2022-го команда вирішила робити важкий далекобійний безпілотник (приблизно 50 кг вантажу й до 800 км дальності), перший екземпляр зібрали ще того ж року, а в повітря він піднявся вже у січні 2023-го. Тобто зі слів Штілермана випливає, що він особисто причетний до створення українських ударних систем у період активних бойових дій.
Саме ця публічна самопрезентація і робить процедуру виходу з громадянства рф для нього потенційно небезпечною. Формально відмова від громадянства вимагає щонайменше контакту з російськими державними інституціями, кажуть юристи.
В умовах війни така комбінація — відкриті зізнання про допомогу ЗСУ та розробку ударних БпЛА і необхідність взаємодіяти з російськими органами — може не лише стати підставою для відмови (посилання на «невиконані зобов’язання» чи інші формальні бар’єри), а й створює ризик додаткової уваги з боку силових структур рф.
Які це може мати наслідки для Fire PointAIN попросив експертів громадської організації Незалежна антикорупційна комісія (НАКО)
прокоментувати ситуацію із потенційним російським громадянством в одній з оборонних компаній, не розкриваючи її назви, щоб уникнути можливої моральної дилеми.
За словами старшої дослідниці НАКО та членкині Громадської антикорупційної ради при Міноборони Тетяни Ніколаєнко, випадки наявності російського громадянства серед працівників оборонного сектору в Україні непоодинокі, і кожен слід розглядати окремо: інколи паспорт рф з’являється через окупацію, інколи — бо людина родом із росії, давно живе в Україні й раніше не бачила проблеми в наявності громадянства країни-агресора.
Ніколаєнко наголошує, що в держсекторі працівники проходять спецперевірки, і відповідальність тут лежить на СБУ; паралельно, як нагадує експертка, нардепка Соломія Бобровська просуває законопроєкт про обмеження доступу таких осіб до певних посад.
«Якщо йдеться про приватний сектор, то в принципі ніхто нікому не забороняє брати на роботу людину з російським громадянством — і тут лише питання до того, чи вважає комплаєнс компанії таке допустимим і як вони перевіряли цю людину», — зазначає експертка НАКО.
Водночас, на її думку, ситуація з наявністю російського громадянства в працівників оборонних підприємств несе ризики: можливий медійний резонанс і вразливість безпеки підприємства, адже люди з родичами в рф можуть опинитися під тиском російської влади, незалежно від їхньої професійної компетентності.
Читайте також: Зерно, Гроза і «Лаванда»: битва за одеський термінал. Великий матеріал AIN
