Новітні методи ідентифікації осики та стоячих мертвих дерев на основі відкритих аерофотознімків сприяють моніторингу біорізноманіття лісів.
Підняті сільськогосподарські грядки покривають приблизно 70% площі лідарного обстеження на археологічній ділянці "Шістдесят островів" вздовж річки Меноміні. Фото: Мадлен МакЛістер
Осика (Populus tremula) є "ключовим видом" – так званим keystone species, що підтримує екосистему. Хоча її частка в лісах Фінляндії незначна, на ній мешкають понад тисячу видів тварин, грибів, мохів. Її кора багата на мінерали, а гниюче листя пришвидшує кругообіг поживних речовин. Саме старі осики мають найбільше значення для збереження біорізноманіття.
Дослідження під керівництвом доцента Самулі Юнттіли з Гельсінського університету вперше показало, що осику можна надійно розпізнавати серед інших дерев за допомогою відкритих аерофотознімків. Раніше це потребувало дорогих і трудомістких методів. "Наше дослідження пропонує доступний і масштабований спосіб моніторингу біорізноманіття лісів," – зазначає Юнттіла.
Розроблена модель штучного інтелекту,
створена у співпраці з доктором Анварулом Чоудхурі, працює ефективно в будь-яку пору року. Вона краще розпізнає високі осики – точність досягає 71%, особливо без листя. "Це надає цінні дані для практичного лісоуправління та охорони природи у всій Фінляндії," – підкреслює Чоудхурі.
Науковці прагнуть вдосконалити розпізнавання молодих дерев, поєднуючи аерофотозйомку з відкритими лазерними скануваннями. Такі поєднання методів дозволять точніше оцінювати структуру лісів.
Інше дослідження групи Юнттіли стосувалося ідентифікації стоячих мертвих дерев – ще одного ключового індикатора біорізноманіття. Ці дерева необхідні для виживання спеціалізованих і рідкісних видів. Застосування машинного навчання та адаптивних фільтрів дало точніші результати, ніж традиційні моделі дистанційного зондування. "Автоматизоване картування осики і мертвих дерев – це прорив у спостереженні за лісовими екосистемами," – резюмує Юнттіла.
