На батьківських зборах в українських школах усе частіше розгораються палкі суперечки навколо смартфонів на партах. Частина батьків, які й удома застосовують відбирання смартфонів як покарання, вимагають заборони смартфонів у школі. Інша — стоїть стіною за право дитини бути на зв’язку 24/7. Вчителі у цьому конфлікті частіше виступають на боці заборон. Адже багато хто з них розпочинає уроки з вимоги здавати смартфони.
Від батьківських зборів це дискусійне питання докотилося й до українського парламенту, де навесні 2026 року зареєстрували законопроєкт про обмеження використання смартфонів під час уроків. The Page з’ясовує ситуацію навколо гаджетів у школі й вивчає думки стосовно доцільності заборон та європейський досвід.
Законопроєкт про обмеження смартфонів у школах: що пропонують депутати
Використання гаджетів у школах, вочевидь, хвилює й депутатів. Адже врегулювати це питання пропонує законопроєкт №15105 «Про внесення змін до статті 53 Закону України «Про освіту»», який зареєстрували у Верховній Раді 30 березня 2026 року. Автором ініціативи виступив народний депутат від фракції «Слуга народу»,
член Комітету з питань молоді і спорту Георгій Мазурашу.
Суть пропозиції коротка, як SMS: доповнити статтю 53 Закону «Про освіту» новим обов’язком для учнів. А саме — «не використовувати під час уроків телефони, планшети та смартгодинники». Але передбачені винятки: гаджети можна застосовувати з освітньою або медичною метою. Наразі документ перебуває на розгляді у профільному Комітеті з питань освіти, науки та інновацій.
Чи підтримають заборону смартфонів депутати
Поки законопроєкт чекає на офіційний висновок комітету. Проте The Page вже почув позицію щодо цього документа від одного з його членів. На заході «Навички для цифрового світу», який у травні провела у Києві громадська організація «ЕдКемп Україна», Сергій Колебошин, заступник голови комітету, член Опікунської ради цієї ГО, висловився щодо ініціативи досить скептично.
Він наголосив, що для сучасних дітей школа — це в кращому разі «третій дім», бо у другому чи навіть першому — віртуальному домі — вони проводять більшість часу. Тому, на думку депутата, замість заборон освітянам варто прокачувати власні цифрові навички,
щоб бути зрозумілими дітям у їхньому цифровому світі.«З моєї особистої точки зору, заборона використання (гаджетів) — це шлях нікуди. Це призведе до того, що в нас відбудеться поляризація всередині дітей. Вони будуть ще більше бігти в цей свій перший або другий (віртуальний) дім», — зазначив Сергій Колебошин.
Поки депутати думають, школи встановлюють правила використання смартфонів
«Складаємо свої смартфони у «відерце з водою»», — іронізує викладачка, що проходить між партами із картонною коробкою, куди учні мають складати свої гаджети на час уроку. Проте діти винахідливі: вчительці часто віддають альтернативний смартфон і попри все залишаються онлайн.
Дійсно, і без врегулювання питання смартфонів на уроках у законі багато шкіл запроваджують власні правила. Адже в Україні діє принцип автономії закладів освіти.«Станом на сьогодні прямої нормативної заборони використання смартфонів у школах в Україні немає, водночас заклади освіти мають право встановлювати внутрішні правила поведінки та організації освітнього процесу», — пояснює The Page Ігор Скрибка, адвокат Адвокатського бюро Івана Хомича.
Тому, за словами Скрибки, школи фактично можуть обмежувати використання гаджетів під час уроків, визначати правила їх використання на території школи, встановлювати вимоги щодо користування телефонами під час навчального процесу. Тож обмеження користуватися смартфоном під час уроку може бути правомірним.
Експерт додає, що не виключена навіть можливість запровадження повної заборони використання телефону у школі. Таке рішення можуть закріпити у статуті закладу, правилами внутрішнього розпорядку, рішеннями педагогічної ради або у відповідних наказах директора. При цьому закон не вимагає обов’язкового погодження таких обмежень із батьками, хоча юрист радить адміністраціям усе ж доводити ці правила до відома родин, аби уникати конфліктів.
Позиція освітньої омбудсменки щодо використання гаджетів у школах
Освітня омбудсменка Надія Лещик, до якої The Page звернувся за коментарем, переконана, що гаджети можуть використовуватися в освітньому процесі, але не мають йому заважати. Вона також закликає не забувати про реалії війни. Адже тепер в Україні смартфон — це не лише TikTok,
а й сповіщення про тривогу та зв'язок із батьками в укритті.«Ми не можемо орієнтуватися виключно на закордонний досвід, адже маємо серйозні безпекові виклики. Це і повітряні тривоги, й інші небезпечні ситуації. Тому можливість швидкого зв’язку дитини з батьками, за потреби, є дуже важливою. Діти мають право бути на зв’язку зі своїми батьками. Також за допомогою мобільного телефону можливо зафіксувати факти порушення прав учасників освітнього процесу», — наголошує Надія Лещик.
Законопроєкт №15105, на думку омбудсменки, наразі є «сирим» та не враховує низку критичних моментів і наступних неврегульованих питань:
- відповідальність за порушення заборони, що може призвести до зловживань та порушення прав учасників освітнього процесу;
- підстави для вилучення гаджетів у разі порушення правил;
- порядок та місце збереження вилучених телефонів, відповідальність за збереження особистого майна;
- умови доступу дитини до гаджета у разі нагальної потреби, пов'язаної з безпекою.«Під час освітнього процесу оптимальним варіантом вважаю зберігання мобільного телефону у рюкзаку (сумці)
здобувача освіти з вимкненим звуком», — резюмує омбудсменка.
Руки геть від iPhone: чи може вчитель відібрати телефон силою
Що робити вчителю, якщо учень ігнорує зауваження й на уроці продовжує «сидіти в телефоні»? Опитані The Page експерти тут одностайні: фізична сила та примусова конфіскація смартфона — табу.«Чинне законодавство не надає педагогам окремого права примусово вилучати особисте майно учнів. Примусове фізичне вилучення телефону вчителем без згоди учня або батьків може розцінюватися як перевищення повноважень або неправомірне втручання у право власності», — попереджає Ігор Скрибка.
Експерт зауважує, що навіть ухвалення законопроєкту №15105 автоматично не означатиме появи у вчителів права фізично вилучати телефони — для такого втручання потрібна була б окрема, чітка й пропорційна законодавча процедура, оскільки йдеться про обмеження права власності та особистої автономії дитини.
Надія Лещик додає, що у разі, якщо використання гаджетів заважає освітньому процесу, зокрема відволікає учня або інших дітей під час уроку — вчитель має право робити зауваження та вимагати,
щоб учень припинив перешкоджати вести урок.
Чи забороняють смартфони у європейських школах
Україна не перша, хто намагається «приборкати» смартфони у школах. Адже в інших країнах світу тривають аналогічні дискусії.
За словами адвоката Ігоря Скрибки, у Франції вже діють законодавчі обмеження для молодших учнів, а Нідерланди та Італія пішли шляхом національних рекомендацій. Натомість скандинавські країни, навпаки, намагаються максимально інтегрувати гаджети в навчання.
Надія Лещик наводить цікаві факти з опитування щодо використання мобільних телефонів у школах, яке провела Європейська платформа шкільної освіти. Респонденти зазначили такі підходи до регулювання гаджетів:
- 54% — використання телефону дозволене лише для навчальних цілей з дозволу вчителя;
- 48% — використання обмежене правилами (шкільними, регіональними чи урядовими);
- 27% — діє повна заборона використання в класах;
- 26% — існують різні правила для різних вікових груп;
- 22% — заборона діє на всій території школи;
- 12% — обмеження використання впроваджені за взаємною згодою з учнями;
- 6% — будь-які обмеження відсутні.
Надія Лещик також звертає увагу на результати британського дослідження «Смартфони в освіті: як екрани змінюють академічне та особисте життя студентів». Вони демонструють, що середньостатистичний учень у Британії та Ірландії зараз проводить за телефоном 5 годин і 30 хвилин на день, що еквівалентно 25 рокам його життя. Приблизно 40% опитаних перевіряють гаджет постійно або кожні 5–10 хвилин. При цьому кожне відволікання тягне за собою освітні втрати, і 7 із 10 студентів визнають: використання телефонів шкодить їхній успішності.
Лещик підкреслює, що автори цього звіту дійшли висновку, що цифрове середовище, у якому мешкають учні, наразі зміщене в бік споживання, а не творення, і відволікання, а не розвитку. Найчастіше втрата уваги трапляється саме під час самостійного навчання. Тому експерти наголошують на потребі створення спільної політики, яка підтримуватиме цілеспрямоване та здорове використання гаджетів.
Серед головних рекомендацій:
- інтеграція цифрової грамотності у навчальну програму;
- активна співпраця з батьками та сім’ями;
- заохочення здорової цифрової поведінки у родинному колі.
