Банки втрачають багаторічну монополію на розрахунки населення через появу приватних цифрових токенів, стейблкоїнів і державних систем миттєвих платежів, свідчить дослідження Банку міжнародних розрахунків.
Після кількох десятиліть стабільності на ринку роздрібних платежів з’явилися нові претенденти на кшталт приватних токенів та стейблкоїнів, які кидають виклик традиційним банківським депозитам, йдеться в робочому документі Банку міжнародних розрахунків (BIS). Економісти інституції змоделювали наслідки конкуренції між класичними банківськими рахунками, токенами великих технологічних платформ і цифровими валютами центральних банків (CBDC).
Три висновки про майбутнє фінансового ринку
Автори дослідження поєднали теорію двосторонніх ринків та економіку платежів, щоб оцінити, як державна політика змінює структуру фінансової галузі. Моделювання виявило три ключові закономірності для роздрібних розрахунків.
По-перше, коли приватні платіжні сервіси несумісні між собою і працюють як закриті екосистеми, доступ громадян до фінансових послуг і загальні обсяги торгівлі залишаються штучно заниженими.
Споживачі та продавці опиняються ізольованими всередині окремих платформ.
По-друге, запуск державних систем швидких роздрібних платежів, які поєднують банківські рахунки з небанківськими провайдерами, усуває цю фінансову ізоляцію. Проте це відбувається ціною часткового вимивання банків із ланцюжка розрахунків — традиційні посередники втрачають частку ринку на користь технологічних компаній та платіжних сервісів.
По-третє, цифрові форми готівки від центробанків і роздрібні системи миттєвих платежів дають ідентичний економічний ефект. Обидва підходи забезпечують сумісність різних платіжних інструментів і працюють ефективніше за повне невтручання держави в ринок.
«Навіть якщо ці державні рішення можуть призвести до певного витіснення традиційних фінансових посередників, обидва варіанти сприяють розширенню доступу населення до фінансових послуг та підвищенню суспільного добробуту», — наголосили економісти Банку міжнародних розрахунків в анотації до дослідження.
Скільки живуть національні валюти
Сучасна цифрова трансформація розрахунків відбувається на тлі глибоких історичних змін самих національних грошей.
В іншому дослідженні BIS, робочому документі № 1301, економісти Родні Гарратт і Гюнтер Шнабл спільно з професоркою Оксфордського університету Кетрін Шенк проаналізували долю державних грошових одиниць за 1850−2026 роки.
За підрахунками науковців, із 568 державних валют, які існували у світі за цей період, до сьогодні збереглися лише 163, тоді як 405 зникли. Найбільші хвилі появи нових грошей спричинили деколонізація 1960-х та розпад СРСР і Югославії у 1990-х. Пікового значення кількість валют досягла у 1994-му, коли у світі налічувалося 192 грошові одиниці, а подальше скорочення відбулося переважно через запровадження євро, яке замінило 23 національні валюти.
Автори встановили, що нові валюти найчастіше народжуються з політичних причин після здобуття державами незалежності, а припиняють існування з економічних — через гіперінфляцію та деномінації. Медіанний термін життя валюти становить 33 роки, причому майже чверть із них не дотягує і до десяти років. На думку дослідників, цифрові інновації здатні радикально змінити цю динаміку в майбутньому, хоча на саму кількість офіційних державних валют вони поки що майже не вплинули.