Чому безпілотники - важливі
Військовий експерт Микола Бєлєсков пише, що основна мета стратегічно-оборонної операції України: вберегти основні сили української армії та вичерпати наступальний потенціал противника. Основний спосіб боротьби ЗСУ з ворогом:“удари по флангах противника, по лініях постачання, знищення солдат і техніки, але відступ перед його основним наступом”. Перший місяць війни показав на практиці, що російська армія - це дійсно армія “короткого кидка”. Вона не може воювати далеко від власної залізниці, а контроль над українською залізницею росіянам отримати не вдалося.
Автори статті про логістичну обмеженість російської армії передбачали, що росіяни в найкращих умовах “без спротиву зможуть долати не більше ніж 180 км на добу”. В реальності росіяни не змогли подолати цю відстань навіть за місяць.
Джерело twitter акаунт Nathan Ruser (@Nrg8000) (поєднано інформацію з двох карт)
На карті фіолетовою лінією позначено зону у 150 км від кордону з Росією та окупованими територіями. Росія практично ніде не змогла перейти свою “логістичну межу”, окрім півдня. Але й там її успіхи дуже сумнівні.
Контрнаступ українських військ відкинув росіян з Північної України. На півдні ЗСУ впритул наблизилися до Херсону, але там їх можливості наступати обмежують особливості місцевості (численні орошувальні канали). В Запорізькій області російські війська просунулися найдалі за межі своєї логістичної межі, оскільки змогли захопити Мелітополь в перші дні війни і зробили його свою логістичною базою. На Сході прямо на “логістичній межі” знаходиться місто Ізюм в районі якого росіяни збирають значні сили для “великого наступу”.
Щоб знекровлювати противника,
ЗСУ використовують артилерію, пілотовану авіацію та безпілотники В тилах працюють сили спеціальних операцій та підрозділи спротиву. Але всі ці засоби мають свої обмеження. Авіації протистоять російські літаки та комплекси ПВО. У Росії їх значно більше, в України. Артилерія ЗСУ ефективно стріляє на відстань до 20-25 км і не завжди достатньо точна, щоб знищувати ціль з одного пострілу. У ракетних систем “Смерч” дальність враження може сягати 90 км, а у комплексів “Точка У” 120 км, але їх кількість і запас ракет обмежені.
В такій ситуації дуже помічними для ЗСУ стали безпілотники. Вони невеликі, літають низько і повільно. Їх майже не видно на радарах і не завжди можливо розгледіти в небі. Водночас безпілотники шукають цілі на землі та передають координати українській артилерії. Окремі комплекси, як от Bayraktar TB2, називаються ударними. Це означає, що вони не лише шукають цілі і коригують вогонь, а й несуть снаряди, які можуть скинути на ціль.
Літає на відстань 45 кмPUNISHER — це невеликий ударний безпілотник українського виробництва, створений командою ветеранів російсько-української війни UA-Dynamics.
Команда утворилася у 2016 році. Як розповідає Євген Булатцев, ветеран та один з інженерів компанії: “Наш проект працює з 2016 року, зараз в ньому залучено близько 15 осіб - це інженери, колишні військові, математики, ІТ спеціалісти”.
Ідея безпілотного ударного комплексу, за словами Євгена, з’явилася під час війни у 2014 році, коли з одного боку “в армії опинилося багато різноманітних спеціалістів і інженерам довелося освоїти військові спеціальності”, а з іншого боку - виникла потреба виконувати небезпечні завдання без ризику для людських життів. Військові інженери знайшли вдале рішення для багатьох таких завдань — безпілотники.
Безпілотний комплекс Punisher від UA-Dynamics може літати на відстань 45 кілометрів від операторів впродовж 90 хвилин, розвідувати ворожі позиції, доставляти припаси та знищувати цілі бомбами.
Модель Punisher у польоті. Фото надане виробниками
Злітна смуга не потрібна
Punisher - це не окремий дрон, а система, в яку входить розрахунок з кількох навчених військових спеціалістів, транспорт, яким вони пересуваються (позашляховик), комп’ютери для керування дроном,
додатковий безпілотник для розвідки, запасні деталі та інше приладдя.
Більшість безпілотників, які зараз на озброєнні ЗСУ — розвідувальні. Вони можуть знайти цілі та навести на них артилерію або авіацію. Або ж розвідати позиції ворога, вести за ними спостереження. Але не можуть самостійно знищувати цілі. Punisher озброєний кількома видами бомби, які може самостійно скидати на цілі. Ще одна його перевага — запускається з катапульти на автомобілі, тож йому не потрібна злітна смуга. Один безпілотник може нести одну більшу бомбу або три менших з різними бойовими частинами (фугасна, кумулятивна, тандемна).
Скинув снаряд - повернувся додомуЗа словами Євгена, комплекси є корисними у цій війні бо “часто ворог діє у щільній забудові. Артилерія великої дальності не дуже точна, але компенсує нестачу точності більшою ударною силою. Ця система (Punisher — автор дозволяє знищувати ворожу техніку з хірургічною точністю”.
Виробники кажуть, що за ідеальних умов бомба падає в квадрат 2 на 4 метри, за гірших умов 7 на 7 метрів”. В обох випадках цього достатньо, щоб вразити ціль.
Після цього безпілотник повертається до операторів або летить виконувати інше завдання. Разом із великою дальністю роботи комплексу (45 км) це більше, ніж можливості більшості артилерійських систем. Орієнтовна вартість комерційної версії Punisher $197 000. Виробники стверджують, що цей комплекс - це найдешевший спосіб виконати місію і знищити об’єкт в тилу ворога.
Оскільки одна бомба може вразити зазвичай лише одну броньовану ціль або невелику групу військових, комплекси можна застосовувати в групі. Тоді бомби скидають декілька безпілотників.
Punisher чи Bayraktar?Але називати Punisher українським “Байрактаром” не варто. Це машини різного класу. Вони виконують схожі функції — знайти ціль і вразити її, але використовуються по-різному. Bayraktar - відносно велика машина. Їй потрібна злітна смуга, вона несе декілька важких бомб та може перебувати в повітрі майже добу. А керує ним загін операторів, що може бути за сотні кілометрів від дрона.
Punisher добре підходить для невеликого автономного загону, що може діяти за лінією фронту. Він легкий, дешевий, йому не потрібна злітна смуга.
Малий розмір робить його ще менш помітним, а значить він може проникати через зону дії ППО противника та вражати цілі там де ніхто його не чекає.
Що може знищувати цей безпілотник?Розробники стверджують, що пріоритетні цілі - це стаціонарні командні пункти та машини зв’язку противника, станції радіоелектронної боротьби, системи ППО, запаси пального та боєприпасів та розташування солдат противника. Тобто важливі і малоброньовані цілі глибоко в тилу ворога. Кожна така ціль коштує в десятки разів більше ніж безпілотник.
За словами засновника компанії UA-Dynamics Максима Музики: “Наші прототипи “завалили” парочку РЕБів (пунктів радіоелектронної боротьби), кожен вартістю понад $5-8 млн, багато складів боєприпасів та ПММ.
Компанія-розробник також проводить тритижневе навчання операторів. Без цього комплекси не надають. Після навчання команда операторів повинна пройти тест. І тільки якщо вони успішно пройдуть випробування — отримають свої безпілотники.
П’ять комплексів для арміїХоча проєкт існує з 2016 року, всі розробки донедавна залишалися секретними. Перші згадки про безпілотник з’явилася в публікаціях у міжнародній пресі у 2022 році.
Зараз компанія перенесла виробництво на Західну Україну. До кінця місяця планують передати армії п’ять нових комплексів. Гроші на їх виробництво компанія отримала з пожертв. Компанія принципово передає свою зброю ЗСУ безоплатно. Коли війни вийде з гострої фази, розробники хочуть експортувати зброю іншим країнам, яких зацікавлять українські розробки. І тіснити з ринку озброєння конкурентів. У тому числі росіян.
