Разом із Марком працює 55-річний Володимир. Чоловік складає рами для дронів. Каже, випробовує новий матеріал – текстоліт, розповідає Суспільне Тернопіль.
«Ця деталь для нас нова, вона українського виробника. Ми хочемо подивитися, як вона буде служити, як буде збиратися в наших умовах і чи підійде нам. Тому що всі деталі різні, бо різний виробник, відповідно різна якість. Якщо буде нормально, будемо далі виробляти дрони з цих деталей, а якщо ні – будемо шукати іншого виробника. Нам потрібно, щоб було легко збирати і щоб потім дрон гарно служив нашим хлопцям», - каже Володимир.
Він додає, що всі деталі для дронів купують в інтернет-магазинах. Гроші на це збирають серед друзів і знайомих. Загалом виробляють два види безпілотників.
«Ці маленькі семидюймові – це дрони-камікадзе. Використовуються для того, щоб знищувати живу силу та легку техніку. В принципі, є випадки, коли дрони-камікадзе знищують танки, БМП, БТР. Також складаємо більші дрони – дев’яти- або десятидюймові. Більші дрони використовують для скидання боєприпасів. У них є спеціальний пристрій, який скидає те, що потрібно. Якщо потрібно скинути скажімо гранату і знищити ворога – чіпляють боєприпас. Якщо потрібно скинути нашим хлопцям медикаменти - чіпляють медикаменти».
Долучився до справи також ветеран російсько-української війни Юрій Орденас. Розповідає, дрон-камікадзе може підняти вагу півтора кілограма, а великий дрон – до трьох. Розганяються безпілотники до 120-130 кілометрів на годину. Чоловік каже, що виробництво меншого дрона зараз обходиться у 13 тис. грн, якщо разом з батареєю – 16. Вартість виробництва великого безпілотника – до 21 тисячі.
Юрій Орденас
Хлопці кажуть, що виробництво обходиться трішки дорожче, ніж мало би бути, бо немає великих партій і неможливо отримати знижок. В основному купують запчастини на ОLХ чи на інших ресурсах, щоб швидше це зробити. Бо партія – це від ста штук і їх потрібно замовляти, там інші ціни та інші можливості.
Наразі на місяць складають до 30 FPV-дронів, а в майбутньому хочуть поставити виробництво на конвеєр і робити до тисячі штук щомісяця. Тоді, каже Юрій, економитимуть від двох до чотирьох тисяч гривень на складанні одного дрона.
«Було б добре, якби виробництво було налагодженим. Тоді можна залучати більше людей, давати робочі місця, виробляти дрони великими партіями. Також хотілося б, аби міська рада, обласна військова адміністрація та обласна рада були зацікавлені у фінансуванні таких виробництв, бо на людських ресурсах довго не протягнеш».
Усі безпілотники роблять під потреби бійців, які до них звертаються: «Спілкуємося з чотирма різними хлопцями і в них різні дрони, різні прошивки, різні модифікації та різні запчастини. Не може так бути, що один дрон підійде всім. Бо у всіх різні бойові завдання. Не може бути так, що хтось собі придумав і прислав будь-який дрон, а хлопці замість того, щоб відпочивати після виходів, мусять цей дрон крутити, переробляти під себе, перепрошивати. Так не має бути. Має бути запит і відповідно під цей запит робиться і відсилається дрон».
Після прошивки усі дрони хлопці випробовують, а вже потім передають на фронт.
