Два десятки служителів муз зібралися 19 серпня у своєрідному «святилищі» мистецтва – галереї «Бункермуз». Вірші читали з власних збірок, з блокнотів, з листочків і салфеток, з телефонів, з пам’яті, by heart… Читали речитативом, піднесено, стишено, гучно, виразно артикулюючи слова і жести, поспіхом і тамуючи хвилювання. У прочинені вікна вривалося свіже повітря і обличчя зацікавлених перехожих.
Відкрив захід гість із Вінниці поет Олександр Горчинський. Упродовж вечора гості мали змогу почути ліричні рядки від переможниці «Наради творчої молоді» Національної спілки письменників України, львів’янки Марти Мохнацької, а хедлайнером вечора став миколаївський поет Олег Дорош, котрий здолав 15 годин дороги у потязі, аби донести до тернополян заримовану романтику індустріального, портового міста з його типовими мешканцями у спортивних костюмах та гостроверхих мештах на босу ногу.
Поети ж-бо надихаються темними вулицями і темними справами, стрибками з парашутом, чаєм з бергамотом, львівською кавою, особистими драмами і світобудовою.
«Вільний мікрофон» – це найнеобхідніше для комунікації між авторами і читачами.
Тільки час, місце, голос – без жодних форматів, обмежень і рамок. Навіть полотна Володимира Драчинського, котрі стали невимушеними декораціями до поетичного вечора висіли без рам.
Проект «Вільний мікрофон» завдячує своїй появі Ярку Качмарському та Юрію Матевощуку, та вже стає традиційним — поети збираються щомісяця, починаючи з квітня. Одна імпровізована сцена розкриває молоді таланти та увіковічнює геніїв сучасності. А наприкінці року організатори планують видати «Антологію молодої тернопільської поезії».
Одним із невід’ємних елементів алгоритму творчих зустрічей стало ре цитування поезії одного з відомих тернопільських митців. Цього разу по-новому зазвучали тексти Володимира Бриня.
І нехай «V Вільний мікрофон» у Тернополі й відбувся без мікрофона, талановитих поеток і поетів на вечорі не бракувало. З одного боку, безпосередній контакт з аудиторією створював ще більш демократичну та відкриту атмосферу, з іншого – виступи майстрів пера нагадували виклик «на килим» до уважної аудиторії. Гості заходу були не лише критичними, але й вдячними слухачами, про що повсякчас нагадували письменникам щирими аплодисментами.
Марія Богданович, Тернопільська липа Фото автора
