Стареньких з геріатричного будинку у Петрикові в холодну пору вивозять на прогулянки, 50 людей тут доглядають лише двоє медпрацівників. А підопічних з психоневрологічного інтернату у Краснопущі місяць тримали під замком у карцері. Ці факти виявили під час моніторингу місць несвободи у Тернопільській області представники Уповноваженого з прав людини.
- Тема прав людини - це не лише надання медичних послуг чи прийняття судових рішень. Не треба забувати про тих людей, які перебувають у місцях несвободи. На жаль, таких місць є досить багато, - це ізолятори, дитбудинки, інтернати, психіатричні лікарні та ні, - каже регіональний координатор Уповноваженого з прав людини в Тернопільській області Володимир Шевченко. - У місцях несвободи може опинитися кожен з нас за будь-яким рішенням. Навіть люди, які ніколи не мали проблем із законом чи інших проблем. Адже вони завжди можуть потрапити в лікарню, пансіонат і завжди можуть залежати від дій або бездіяльності адміністрації, що порушує їхні права. Тому місця несвободи - це заклади, де люди можуть перебувати за рішення адміністративного чи судового органу,
і які не можуть залишити це приміщення із власної волі. Навіть зони duty free в аеропортах теж є місцем несвободи.
В Україні є понад 6 тис таких місць, в яких перебуває, утримується, проживає понад один мільйон людей, продовжує пан Шевченко. З них дуже велика частина це діти. І лише 15% становлять тюрми, решту - це заклади соціального, медичного чи соціального підпорядкування. Так, на Тернопільщині є 132 місця несвободи. Представники Уповноваженого з прав людини без попередження відвідали 10 таких закладів, - це дитбудинки, інтернати, геріатричні будинки. Там спілкувалися з підопічними, вивчали їхній побут, проводили бесіди з керівництвом про недоліки.
- На жаль, в місцях несвободи є таке явище як катування або нелюдське поводження з людьми. І в цих місцях людина не може дати собі самостійно ради і захистити свої права, - каже координатор уповноваженого з прав людини в Закарпатській області Олег Григор'єв. - Приміром, маленька дитина з інтернату, яку недогодовують, не може захистити себе. Або людина похилого віку, якщо вона лежача чи з фізичними вадами,
не може відстояти своє право. Сама ідея національного превентивного механізму – це дзвінок для державних органів , що в будь який час їх можуть перевірити. Вони мають знати, що їхній заклад перебуває під громадським контролем.
Представники Омбудсмена 10 грудня побували в Петриківському геріатричному пансіонаті. Там частина людей недієздатних, з психічними вадами, вони не можуть подбати про себе самостійно.
- Ми перевірили, де саме порушують їх права, - каже Олег Григор’єв. – Приміром, лежачих розміщують на найвищих поверхах, догляд за ними мінімальний. Ми з’ясували, що лише двоє молодших медпрацівники доглядають за більш, ніж 50 осіб. Це неправильно. Адже коли працівник доглядає за одною людиною, друга обмежена в увазі. Інші недоліки нібито вони не настільки суттєві і не потребують коштів, але їх нема. Це відсутність поручнів в туалетах, високі пороги, через які не може проїхати людина на інвалідному візку. Також підопічних не вивозять на прогулянки взимку.
Громадський монітор в Тернопільській області Мар’яна Гевко відзначає і ряд позитивів, які можна побачити у цьому геріатричному будинку.
- Люди відкриті, гарно йдуть на контакт, мають можливість займатися тим, що їм подобається. Хтось в’яже, хтось вишиває, - каже вона. – Їхні кімнати близькі до домашніх умов, - там є фото рідних, особисті речі, люди все показують, розповідають. До цих людей можуть приходити волонтери, інші люди щоб поспілкуватись з ними. Є тут бібліотека, музей.
До речі, цей заклад має домовленість з іноземними студентами медуніверситету про те, що вони гулятимуть зі старенькими на вулиці.
Представники омбудсмена закликають тернополян не бути байдужими, допомагати вихованцям інтернатів та геріатричних будинків, приходити до них, спілкуватися, адже таким людям дуже потрібна увага та тепло не лише на свята, а щоденно.
