Якщо запитати чортків’ян, з якого місця відкривається найкраща панорама на місто, то більшість назвуть гору Юрчинських, або як ще побутує серед місцевих, назва- «Голівуд».
Ось на долоні рідне містечко, Чортків потопає у зелені чи майорить осінніми барвами, засніжений чи у передчутті весняного пробудження-він прекрасний.
Стоячи тут, на горі, можна побачити ледь не кожний куточок міста і його околиць.
Ще у давнину Чортків практично увесь був вкритий дубовим і грабовим лісом, що ріс попри ріку.
А долина каньйону, що тягнулась від теперішнього села Біла до вулиці Бердо була ніби захована за густими і високими заростями очерету, поміж яким непомітно струменіла глибоководна, багата рибою річка.
Така чарівна місцевість приваблювала поселенців, і уже згодом, у невідомий для нас час на цій горі був зведений монастир.
Від гори він був відділений великим оборонним ровом, а навколо обгороджений частоколом.
На жаль, не збереглись жодні згадки, скільки ж років проіснувала така пам’ятка. Відомо лише те, що його спалили татари під час свого набігу.
Проте побутує легенда, що неможливо зруйнувати те, що живе вічно- це віра людей.
Тому після зруйнування монастиря, на тому ж місці почало бити цілюще джерело води, що досі витікає зверху гори Юрчинських і струменить крутими схилами вниз, аж до річки Серет…
Тож те, що зведено від серця, не викоренити ні пожежами, ні руйнуваннями.
У згадках, що датують 19 століттям уже не знаходимо ні слова про монастир на горі.
Проте саме місце досі оберігає символічний хрест.
Ця гора має досить символічне значення для міста. Сюди щороку приходять десятки випускників, щоб зустріти сонце, наче, в очікуванні свого нового життя.
Оксана Шахова для Чортків.Онлайн
