Марія Чорій з селища Великий Бичків на Закарпатті зберігає унікальну традицію випікання весільних медяників — оригінальних колачів, що мають вишуканий орнамент, схожий на гуцульську вишивку.
Про унікальне захоплення жінки написали на фейсбук-сторінці журналу «Ukrainian People Magazine».
«Щоб ваше життя було таким же кольоровим, як медяник!» , – такими словами в селищі Великий Бичків Рахівського району вітають молодят і подають оригінальний весільний колач, який печуть тільки тут.
Місцеві жителі стверджують, що скільки років існує їхнє село, майже 650, стільки ж тут печуть медяники. Хоча перша письмова згадка про цей колач відома 1914 року.
Бичківський медяник — колач, орнамент якого схожий на гуцульську вишивку. Це справжній витвір мистецтва. Процес приготування такого дива зазвичай займає три дні, а розписування до восьми годин. Медяник складається з 16 інгредієнтів, а рецепт та технологія приготування тримаються у секреті.
«Кожен стібок в такій вишивці добре продуманий, адже розпис медяника має неабияке значення, в ньому зашифроване побажання людині або сім'ї.
Наприклад, блакитний колір в оздобі означає мирне небо. На жаль, ми знаємо ціну тій безхмарній блакиті над головою. Червоний колір — це, зрозуміло, любов, радість, веселощі. А от різні ромби, а також чорний колір символізують родючу землю. З давніх-давен українці цінували землю, обробляли, адже це була основа благополуччя родини», – пояснює майстриня.
Здавна вважалося, що у медянику відображається людська доля. Тому як немає однакових доль, так немає однакових медяників.
Пані Марія, поціновувачка української спадщини, присвятила своє ремесло відродженню традиції випікання весільного медяника. Її захоплення почалося 2018 року, коли вона спекла перший такий коровай для весілля своєї сестри.
Протягом майже трьох років Марія наполегливо шукала тих, хто міг би поділитися із нею секретами давнього рецепта. Нарешті, одна знайома жінка поділилася з нею своїм родинним переписом, відкривши двері до цього унікального ремесла.
Зазвичай рецепт медяника ретельно оберігається майстрами. Пані Марія з великою відданістю взялася за відтворення традиційних гуцульських орнаментів, якими по-особливому прикрашають весільні медяники. Вона вважає, що в цих візерунках закодовані елементи, що символізують добробут і щастя для молодої сім'ї.
Нині Марія продовжує славну традицію, випікаючи медяники не лише на весілля, а й для інших святкувань у своєму рідному селі. Через свою невтомну працю та любов до культурної спадщини вона стала справжньою берегинею цього українського весільного оберега.
