Півсотню фільмів жахів на рік переглядає автор книжки про зомбі "Хліб із хрящами" Михайло Бриних, 39 років. У першій українській 3D-стрічці жахів "Синевир" письменник виділив п'ять сцен-штампів
Фільм "Синевир" брати В'ячеслав таОлександр Альошечкіни зняли 2012-го. Національна прем'єра відбулася зарік наОдеському кінофестивалі, авпрокат картина вийшла цьогоріч 3квітня. Доти вона здобула гран-прі Міжнародного 3D-стерео кінофестивалю вМоскві тастала предметом судової тяганини, бопродюсери немогли поділити авторські права.
У 1970-х п'ятеро друзів приїжджають відпочивати уКарпати доозера Синевир. Уночі допомагають дівчині Іванці шукати заблукалого брата. Інатрапляють намісцевого монстра песиголовця. Рятуються лише двоє героїв
1. Друзі п'ють пиво біля вогнища іслухають розповідь про монстра-песиголовця
Щороку наекрани виходять сотні таких фільмів. Група молоді приїжджає убезлюдну місцину. Це може бути лабіринт, чорнобильські катакомби, хатинка влісі головне, подалі від людей. Там діється Загадкова Фігня, яка починає вижирати героїв одного заодним. Байдуже, чице песиголовець,
зомбі, динозавр, гігантський хробак чиненажерлива мишка-норушка.
Фільми жахів знімають заради ідеї виживання. Канонічно упершій третині фільму герої мають зрозуміти, щоіснує загроза життю. Наприклад, один ізних гине, інші шукають, якзвідси зригнуть абож перемогти монстра. Найцікавіше щогерої роблять заради цього іякзмінюються їхні характери векстремальних умовах.
У жахах чітко розподілені ролі. Динаміка фільму відбувається зарахунок нелише спецефектів, айборотьби героїв іззагрозою, зіншими персонажами ізсамим собою. У"Синевирі" представлені класичні характери: красень-футболіст, невдаха-боягуз ірозумник. Але вони ніяк нерозвиваються. Колода тасама, агра залежить від того, якперетасували карти. Тут карти кинули настіл, ініхто ненамагається грати. Загадкова Фігня жере їх почерзі івсе. Ніхто небореться зпесиголовцем іневиявляє жодної цікавої драматургічної дії.
2. Герой пробирається вночі крізь хащі. Унього гасне ліхтарик
Багато режисерів використовують такий прийом. Удешевих фільмах жахів укатегорії "Ы", якїх стьобно називають уРосії, єсвої штампи. Заними видно загальний рівень стрічки.
У"Синевирі" значні драматургічні проколи. Коли гасне ліхтарик, герой тут-таки випадково бачить під ногами ножа. Той собі лежить, кимось загублений. Незрозуміло, чий він іяке його значення для сюжету. "Синевир" непросто поганий фільм, аще йпоганий усвоєму жанрі. Це страшно, божанр простий, ремісничий, де нетреба нічого вигадувати.
Думав, помилок "Штольні" (фільм жахів 2006-го Любомира Левицького. "Країна") неповторюватимуть. Однак більшість їїпроколів єу"Синевирі". Таж схема, тільки тут бігають лісами, атам під землею. Хтозна, для кого робили фільм. Якщо для українського глядача, тоякого біса "по-русски"? Якщо для росіян, аби "удивить малороссийской экзотикой", товибрали найневдаліший період прокату, боєпроблема Криму.
Зібрати касу фільмом жахів вУкраїні неможливо. Нелюблять українці страхіть нівкіно, нівлітературі. Хіба містику, як-от шоу екстрасенсів, але це сфера народної магії тазабобонів. Жахи томасове мистецтво багатої країни. Коли там живуть розмірено ізаможно, бракує адреналіну. Такі стрічки викликають емоції. Авнас людей убивають закілька метрів від кінотеатру.
3. Дівчина закидає вудку возеро вбік екрана. Завдяки 3D здається, щогачок летить углядача
Соромно, щоавтори заявляють цю картину якперший український 3D-фільм, ауньому нема нормальної графіки, аєбутафорський монстр. Для 3D-ефектів повинна бути причина. Вони мусять підкидати мене настільці. Уфільмі "Пункт призначення-4" углядача наче летять труби іпробивають голову, кишки розлітаються вморду. Вперше подивився радянський стереофільм напочатку 1980-х устоличному кінотеатрі "Орбіта". Там теж видавали окуляри. Стрічка починалася зтого, щоякесь мурло кидає тобі вобличчя тарілку-фризбі. Тобуло вау! Атут треба 3D-технологію використовувати, щоб закинути вудку ізвідра вилити воду зрибою векран? Це зневага доглядача.
4. Песиголовець відриває голову героєві. Унаступному кадрі вона наземлі крупним планом
Зробили, наче внас дєнєг хватило тільки наодин ефект. Маєж бути хоч кадр, якого небуло у100 попередніх фільмах. Якщо від самого початку розповіли про песиголовця, тохай красочно всіх терзає. Зажанром тут має бути багато крові, відірваних голів, акцент насценах насильства.
Песиголовець має тіло людини іголову собаки. Щозаважає дати йому щось уруки, аби всім улаштував солодке життя інамотував кишки накулак? Убивства ніякі. Якщо беретеся заце, кишки мусять літати поповній програмі. У3D це можна зробити менш огидно. Але укартині нема елементу виживання, боніхто непручається інебореться. Можна булоб розвернути сюжет вінший жанр ізняти красиве містичне кіно. Тоді можливо обійтися без крові тапесиголовця. Натура давала багато матеріалу, щоб зробити це нарівні метафор. Але так складніше.
5. Героїня викидає рибу звідра возеро йіде шукати друга. Повернувшись, помічає, щовідро знову повне риби
Це прийом містичного кіно. Використовують часові накладки, лінії переплітаються між собою, повертаються герої зминулого. Оця сцена, якп'яте колесо довоза, нічого невирішує. Таке враження, щоуфільмі нічого невідбувається. Іноді йнацьому можна зробити геніальне кіно, як"Відьма зБлер", де взагалі непоказують бабая. Сподівався, щоавтори "Синевиру" малодушно оберуть цей шлях ізалишать песиголовця закадром. Думав, буде просто убоге кіно, але принаймні неопозоряться. Але автори вирішили облажатись наповну показали смішне чудище, яке абсолютно негодиться для фільму жахів. Таку бутафорію можна було демонструвати віталійському ужастику 19701980-х.
Від початку перегляду знаю, якрозвиватимуться події. Драматургія ужахах дуже чітка. У"Синевирі" зарядили правильно, але минає година анічого невідбулося. Подія це неколи герої трахнулись, вдягнули штани, побігли когось шукати. Унайубогішому своєму варіанті це повстання героїв проти обставин, початок боротьби. Теоретично можна забити цвях мороженою рибою. Але все одно візьмеш молоток, якщо він поруч.
