Цього тижня темою №1 стало формування колони гуманітарної допомоги з Росії на Донбас, у зону конфлікту, який реально спровокували й підтримують російські спецслужби. Спершу питання гуманітарної допомоги Україні піднімалося на рівні Ради безпеки ООН. Однак пропозиція Росії не знайшла підтримки серед решти членів Радбезу. Тоді Москва вирішила діяти по-іншому, фактично змушуючи Київ пропустити в Луганську область 280 вантажівок із невідомим вмістом.
Міжнародний детектив Ще в понеділок російська сторона заявила, що погодила з Міжнародним комітетом Червоного Хреста умови направлення в Україну гуманітарного вантажу та його вміст. Натомість уже за кілька годин у самій організації не підтвердили цю інформацію й наголосили на тому, що не знають про вміст вантажівок. Наступного дня ситуація ніби прояснилася, український уряд та Червоний Хрест повідомили: готові прийняти вантаж на кордоні в Харківській області й разом із представниками ОБСЄ провести його огляд, після чого він під конвоєм українських правоохоронців мав би прослідувати в зону конфлікту.
У середу 280 вантажівок так і не приїхали на український кордон,
а попрямували в Ростовську область. Уже в четвер колона рушила в бік України. Щодо маршруту та вмісту вантажівок жодної інформації не було. Однак, як стало відомо того ж дня увечері, машини рухаються в бік КПП «Ізварне» в Луганській області, що нині, фактично, контролюється бойовиками. Точно підтвердити цю інформацію поки неможливо, однак у будь-якому випадку, якщо колона перетне кордон із Україною без відповідного оформлення з боку наших митників та прикордонників, представників вищезгаданих міжнародних організацій, що також очікують на вантаж, то можна буде казати про протиправні дії Росії стосовно нашої країни, які також можна розцінювати як пряму агресію.
З іншого боку, чи потрібно Москві підставляти себе в такій формі, якщо частину кордону з Україною і так контролюють бойовики, й доставляти їм зброю не складає великої проблеми? А якщо вантаж дійсно гуманітарний, то що в тому поганого, аби його перевірили відповідно до міжнародних вимог, які мають виконувати всі цивілізовані держави світу?
Дії Росії вкотре можна вважати провокативними. Однак українська влада через Раду національної безпеки й оборони вже встигла застерегти від входження колони на територію нашої країни без дозволу.
У такому випадку її зупинять «усіма наявними засобами».
Гра на нервах продовжується Мабуть, не випадково цими днями президент Росії Володимир Путін перебуває в окупованому Криму й навіть устиг зробити низку цікавих заяв. Зокрема він повідомив, що хоче розмістити на півострові окрему групу військ РФ і сподівається на те, що Крим може стати лінією примирення як «червоних», так і «білих». У продовження цієї тези В. Путін підкреслив, що півострів «зможе допомогти вилікувати травму, нанесену російському народу в результаті драматичного розколу ХХ століття, а також відновити зв’язок часів і епох та історичного шляху Росії».
Глава РФ, здається, цілком серйозно намагається стати «збирачем російських земель». Як не дивно, ця теза ще кілька років тому вживалася, здебільшого, в жартівливій формі, однак нині набула реальних рис.
Росія, на відміну від СРСР, дуже інтегрована до світової економіки, й більшість її великих підприємств, корпорацій, у тому числі монополістів, залежні від світової економічної кон’юнктури й фінансової системи. Тому санкції проти Росії з боку ЄС та США вже боляче вдарили по її економіці.
Однак, здається, це не дуже бентежить В. Путіна, і він готовий надалі провадити політику «об’єднання земель». Але для того, щоб «двері на Захід» не були повністю закриті, відбуваються різноманітні інсинуації, спрямовані на перевірку нервів українського керівництва та формування думки щодо його неспроможності керувати державою, агресивного ставлення до мешканців Донбасу, гуманітарної місії з «братньої держави».
На сьогодні ми формально не перебуваємо в стані війни з жодною із держав світу, водночас щодня десятки українських солдат гинуть від російської зброї та рук найманців, що фінансуються сусідньою державою. За кілька місяців українська армія, при допомозі всього народу, спромоглася набути необхідних навичок, сформувати боєздатні війська, розпочати реальне визволення своєї території. Такого розвитку подій не очікували ані лідери терористів, ані їх покровителі в Росії.
Після трагедії з «Боїнгом» події на Донбасі на певний час були позбавлені реальної зовнішньої підтримки, оскільки в Росії вирішували, що ж робити далі – з огляду на те, що вбивство 300 іноземців на совісті саме проросійських терористів.
Однак уже протягом кількох днів з АТО приходять тривожні сигнали: йде перегрупування бойовиків, нова зброя й бронетехніка, підготовка контрнаступу, обстріл будинків, закладів медичної та соціальної сфери.
Разом із цим до України рушив і російський вантаж, який зупинився на нашому кордоні, недалеко від пункту «Ізварне». Цей вантаж можна сміливо вважати наступним актом, що нині розігрується російським керівництвом стосовно України. Стріляти по гуманітарній місії офіційний Київ не бажає, однак якщо колона зайде до нас самовільно, без перевірки, то іншого вибору не буде. Невідомо, що ж насправді знаходиться в білих «КамАЗах».
З іншого боку, ця колона може бути обстріляна бойовиками, а в цьому звинуватять українських військових. Це може дати РФ певну сатисфакцію в очах світової спільноти. Однак історія з «Боїнгом» засвідчує той факт, що на слово Москві вже мало хто вірить, а перевірка фактів вказує на те, що тези, тиражовані Кремлем щодо України, є брехливими.
Вийти з гри? Водночас агресія з боку терористів могла би стати Путіну в нагоді. Це був би привід формально засудити терористів,
припинити підтримку й зупинити конфлікт на Донбасі. Однак чи хоче цього Путін? Наскільки міцна російська економіка, щоб витримати довгострокову блокаду з боку Заходу, яка скоро призведе до банкрутства більшості великих російських корпорацій?
На ці питання ми отримаємо відповідь найближчими днями. Та вже нині зрозуміло, що Кремль намагається уникати прямої агресії стосовно України, а робить це шляхом використання нелегальних організацій, найманців, які мають (чи мали раніше) певну підтримку серед мирного населення.
Затягування конфлікту в Україні невигідне Росії, адже її економічні втрати щодня вираховуються десятками мільйонів доларів. Чи готовий лідер РФ пожертвувати благополуччям громадян заради міфічної мети? Думаю, ні. І мова йде не про всіх росіян, а лише певної когорти, котра зацікавлена в тісній співпраці з Заходом. На нинішньому етапі Росія обмежиться анексією Криму, хоча в майбутньому можливо очікувати й подальші кроки щодо цілісності України. Багато залежатиме вже від лідерів нашої держави, ефективності їхніх дій і відповідальності. Сподіваюся, вони це усвідомлюють.
Віктор ЛАЗОРИК, " Закарпатська правда "
