Разом з представницею чеського «Карітасу» (м.Острава) Веронікою Меховою вони доправили цивільним мешканцям у зоні бойових дій на сході 190 продуктових та гігієнічних наборів, придбаних за кошти благодійників Чеської Республіки.
Поїздку, яку назвали «маленьким кроком любові», було організовано за посередництва тячівського благодійного фонду «Карітас» ім.О.Хіри. У зону бойових дій доброчинців супроводжували волонтери центру «Горгани» – тересвянці Богдан Колодницький та Юрій Данилюк.
Гуманітарну допомогу передали жителям села Кам’янка у «сірій зоні» та Авдіївки. Сім’ї з трьох осіб вистачить вмісту пакунків на місяць.
«Метою поїздки було допомогти мирному населенню в зоні бойових дій, – каже учасниця поїздки Вероніка Мехова. – Також я хотіла побачити на власні очі, оскільки в Чехії важко знайти правду про те, що відбувається на сході України».
Вероніка вже втретє – у зоні бойових дій на сході України і вдруге – в околицях Авдіївки.
«Важко дивитись на цих людей. Їм нема куди йти, під час обстрілів вони живуть у підвалах. В село ніхто не привозить продукти, воду, не надає медичну допомогу.
Страшно уявити собі таке життя», – ділиться благодійниця.
Інший учасник поїздки – о.Іван Зубальський з Новоселиці – про побачене на лінії зіткнення розповідає так:
«У Кам’янці нас гарно зустріли, бо ж волонтери оминають це село на лінії вогню. Про нього всі наче забули. Молодь звідти виїхала, за винятком кількох сімей з дітьми. Вони живуть у страху, бояться навіть піти у лісосмугу нарубати дров, бо там може бути заміновано. Загалом, люди різні, але ядро села – це жінки, які вірять у перемогу. Місцевий люд живе надією на закінчення війни і дає цю надію мені. Ще вразило, що сім’ї з окупованих територій почали переселятися в це село, підконтрольне Україні. Після того, як допомогу було роздано, ми говорили з людьми, переконували, що не переслідуємо корисливих цілей, і наголошували, що мали змогу приїхати до них лише завдяки українській армії».
Також волонтери навідались на передові позиції військових в Авдіївці, поспілкувалися з військовими 72-ї бригади, які під постійними обстрілами захищають передові позиції фронту. Побували і на шахті Бутовці, одній з найнебезпечніших позицій української армії,
в кількох десятках метрів від ворога.
«Бетонні конструкції шахти створюють ілюзію безпеки, але там ситуація дуже напружена, – ділиться о.Іван. – По дорозі на шахту ми бачили міни, які стирчали з асфальту. У цей момент розумієш, що можеш наїхати на них, але треба мчати максимально швидко. У ці хвилини мусить бути така концентрація зусиль, розуму, очей! Та Бог охороняв нас. Військові на шахті Бутовка, казали, що до них ніхто не приїжджає, тому вони здивувались трьом простим священикам. Але у нас було усвідомлення, що треба там бути. Солдати, які протистоять ворогу, або дуже молоді, або люди старшого віку. Ця поїздка підтвердила, що там немає миру. Військові просили нас про одне – розповідати про те, що війна на сході триває, бо про це вже забувають».
30 пакунків благодійники передали також студентам-переселенцям з окупованих територій у Павлограді на Дніпропетровщині.
Чеські благодійники планують і надалі підтримувати мирних мешканців, які опинились на передньому краї війни.
Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
