Класик сучасної угорської літератури живе на Берегівщині

"В Україні живе класик угорської літератури. Чули про нього?" - так починає свою оповідь на сайті закарпатський письменник Андрій Любка, і продовжує:

"Мова про Золтана Мігаля Нодя, угорськомовного письменника, який ось уже 72 роки живе в закарпатському селі поблизу кордону з Угорщиною. Він написав майже два десятки книжок, отримав чимало премій, поміж якими одні з найважливіших в угорській літературі – Атілли Йожефа і Шандора Мараї, за його найвідомішим романом “A satan fattya” (“Байстрюк Сатани”) у 2017 році угорці зняли повнометражний фільм, який з успіхом демонструвався на фестивалях у Лос-Анджелесі, Брюселі, Вашингтоні, Москві, Буенос-Айресі, Єревані і Бейруті. Якщо говорити коротко, то Золтан Мігаль Нодь – одна з ключових постатей сучасної угорської літератури, фактично “живий класик”. Але він ще й корінний закарпатець, а значить приналежний і до української культури.

Більше того, і сам роман “Байстрюк Сатани” описує закарпатську історію. За сюжетом, коли в 1944 році регіон зайняла Червона Армія, совєтська влада розпочала чистки і вислала майже 40000 місцевих угорських чоловіків на заслання.

18-річна героїня Естер Товт (яка витончена гра й алюзія на мультикультурність Закарпаття, адже Естер – єврейське ім’я, а Товт угорською мовою означає “словак”!) їде провідати свого батька у табір, де її ґвалтують російські солдати. Невдовзі вона народжує сина – саме він і є тим “байстрюком Сатани” із назви роману.

З цим сином – і цим тягарем – їй доводиться жити в маленькому й клаустрофобічному мікросвіті закарпатського угорського села під окупацією. На неї скерований подвійний осуд соціуму, адже вона привела на світ не просто байстрюка, а російського байстрюка. Ця психологічна драма виходить далеко поза межі загумінкового села і стає метафорою важкої долі угорців після поразки у війні і встановлення окупаційного комуністичного режиму.

Без сумніву, це видатний роман (цікавий навіть стилістично, бо написаний одним безкінечним реченням) і важливий для угорської історичної пам’яті текст.

Хоч це й сумно, але я дуже тішуся, - ділиться думками Андрій, - що зміг познайомитися зі своїм закарпатським колегою Золтаном Мігалем Нодьом – хай навіть у польському перекладі.

Але все ж думаю, що роман “Байстрюк Сатани” має побачити світ і українською мовою. Знаю, що для такого проєкту дуже легко й просто знайти угорське фінансування, але вважаю, що такі справи треба робити за українські гроші. Цікаво, якби запустити проєкт спільнокошту на такий переклад і видання книги письменника українською, чи вдалося б нам назбирати необхідну суму? Може, варто спробувати? Такий проєкт міг би наочно показати, наскільки для нас важлива наша мультикультурність і чи справді ми цікавимося культурою угорців України. Як гадаєте?"

Більше про автора, його твори та дивну і нездорову ситуацію, в якій мешканці Закарпаття, які люблять пишатися своєю мультукультурністю, але в реальному життя мало або взагалі нічого не знають про культури народів, з якими живуть по сусідству (угорців, румунів, словаків тощо) читайте в матеріялі

Додамо, що Золтан Мігаль Надь народився в селі Мужієво на Берегівщині, де живе й зараз. повідомляє про пистменника таке: член відділу літератури Угорської академії мистецтв (2005). З січня 1992 року співробітник громадсько-культурного журналу, редактор з 1993 р., співробітник Галерії Кіадо. Між 2002 і 2009 роками головний редактор відтвореного літературно-мистецького та культурного журналу «Разом»; З 2004 р. — редактор видавництва «Інтермікс» в Ужгороді. З 1982 року був членом Студії Йожефа Аттіли, з 1994 року — член Угорської асоціації письменників. Вперше опублікований у 1963 році, він виграв конкурс новел у 1979 та 1982 роках. У 1991 році Закарпатська угорська культурна асоціація (КМКСЗ) присудила йому літературну премію імені Вільмоша Ковача.

Про рідне село угорського класика-сучасника читайте у нашому матеріялі