Фото з відкритих джерел Оксана Гапончук 15 червня стало відомо про загибель українського актора, який торік добровільно став до лав Збройних сил України. Йдеться про Юрія Феліпенка.
Сумну звістку повідомила дружина загиблого – телеведуча Катерина Мотрич. У короткому дописі в соцмережах вона зазначила, що її чоловік загинув на фронті, не розкриваючи деталей обставин.
“Усі деталі та дата поховання – згодом”, — написала жінка.
Фото – скрін Оксана Гапончук Юрій Феліпенко добровільно приєднався до Збройних сил України у квітні 2024 року. Він пройшов базову підготовку та вступив до батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів “Ахіллес” 92-ї окремої штурмової бригади.
Для нього це був не просто обов’язок, а глибоке переконання: що мистецтво і правда не можуть існувати без свободи, яку потрібно виборювати.
У нього було внутрішнє відчуття обов’язку: “рано чи пізно ми всі будемо там”, — пояснював він.
Хто такий Юрій ФеліпенкоНародився 8 травня 1993 року в Запоріжжі.
У 2016 році закінчив акторський курс Юрія Висоцького в Київському національному університеті театру,
кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого. Після цього Феліпенко працював у Київському академічному драматичному театрі на Подолі, де зіграв понад 20 ролей у постановках — наприклад, у виставах “Сірі бджоли”, “За двома зайцями”, “1984” та інших.
Крім того, Юрій Феліпенко займався дубляжем, серед озвучених проєктів — “Як приборкати дракона‑2” та інші.
А ще він знімався в кіно і серіалах: дебют — у 2014 році в серіалі “Повернення Мухтара‑9”, згодом — “Відділ 44”, “Колір пристрасті” (головна роль слідчого Андрія Потапенка), “Обіцянка Богу”.
Як бачимо, ім’я Юрія Феліпенка знали завдяки численним ролям у кіно, театрі та телебаченні, але останній розділ свого життя він присвятив захисту країни.
Колеги і глядачі пам’ятають його як людину з безмежною харизмою, глибоким внутрішнім світом і щирим серцем. Тепер до цих рис додається ще й мужність — як людини, що без вагань обрала шлях захисника.
Культурна спільнота вже висловлює співчуття родині та вшановує пам’ять актора. У його житті сцена змінилася на окопи, а світло софітів — на тривожне світло війни. Але залишиться те, що не вмирає — пам’ять, вдячність і приклад справжньої відданості.
