Захоплення і звільнення Слов’янськаЗахоплення Слов’янська проросійськими терористами почалося близько 9 ранку 12 квітня 2014 року. В цей час у Слов’янський міський відділ МВС приїхали на двох автобусах близько 20 озброєних людей і, використовуючи димові шашки, сльозогінний газ і зробивши кілька пострілів в повітря, захопили будівлю.
При цьому у розпорядженні терористів опинилися близько 20 автоматів і 400 пістолетів Макарова та боєприпаси до них. Захоплену зброю роздали місцевим сепаратистам. Більшість міліціонерів, які перебували у відділі МВС, стали заручниками терористів. Під будівлею бойовики відразу ж побудували барикади з підручних матеріалів. Вони також зняли український прапор і повісили замість нього російський.
На виїзді з міста терористи облаштували блокпост, зміцнивши його барикадами з шин.
Блокпост терористів "ДНР" під Слов'янськом, 20 квітня 2014 року / Фото: Aleksandr Sirota via Facebook
Пізніше в той самий день терористи захопили будівлю СБУ у Слов’янську.
Мер Слов’янська Неля Штепа підтримала терористів.
Плакала і називала звинувачення нісенітницею.
Ексмер Слов’янська Штепа в суді заявила, що вона «справжній патріот»
https://www.youtube.com/embed/lC1O6uhF_Yo
Бойовики у будівлі Слов'янської міської ради / Фото: Євген Насадюк via Facebook
В середині дня бойовики стали випускати захоплених в заручники міліціонерів.
До ранку 13 квітня загарбники вже контролювали всі в'їзди та виїзди з міста.
Барикади окупантів у Слов'янську / Фото: Aleksandr Sirota via Facebook
У цей день РНБО ухвалила рішення почати антитерористичну операцію і спецпідрозділ Альфа здійснив спробу штурму міста, який був відбитий. В цьому бою загинув український офіцер Геннадій Біліченко, ще кілька співробітників СБУ були поранені.
Вже 13 квітня террористи змусили Нелю Штепу відмовитися від мерських повноважень, і її місце зайняв самопроголошений комендант В’ячеслав Пономарьов.
16 квітня СБУ заявила, що на їхніх співробітників під Слов’янськом 13 квітня напала розвідувально-диверсійна група у складі більше 30 осіб під командуванням Ігоря Стрєлкова (справжнє ім'я Ігор Гіркін — ред.).
З 13 квітня перестрілки між терористами і українськими силовиками відбувалися постійно.
17 квітня 10 бойовиків захопили телевежу на горі Карачун і відключили мовлення українського ТБ, увімкнувши показ російських каналів. 18 квітня українські спецслужби знову заблокували мовлення кремлівської пропаганди, потім бойовики знову взяли вежу.
18 квітня у місті заборонили партії Батьківщина, УДАР та Свобода та почалися гоніння україномовних. Терористи створили «гарячу лінію» для доносів.
20 квітня Пономарьов відмовився вести переговори з владою країни.
У той самий день під містом знайшли два тіла з розпоротими животами. Ними виявився опозиційний горлівський депутат Володимир Рибак і 19-річний студент Юрій Поправко. Рибак раніше активно виступив проти «ДНР» і терористичної окупації.
Також 20 квітня у місті ввели комендантську годину — з опівночі до шостої години ранку.
В’ячеслав Пономарьов звинувачує Правий сектор у вбивстві Володимира Рибака
https://www.youtube.com/embed/OsfsYkEUF2Y
Магазини в місті працювали, в них були основні продукти харчування, але аптеки закрилися. Банки не працювали, зняти гроші з карток часто було неможливо.
Центральним штабом терористів стала захоплена будівля СБУ на вулиці Карла Маркса.
Вулицю перекрили, біля будівлі встановили кулемет Максим та дві машини БМД, відібрані у неготових ще до серйозного протистояння українських солдатів під Краматорськом.
У підвалах будівлі СБУ терористи тримали захоплених у місті людей — затримували всіх, хто здавався їм підозрілим.
В ході протистояння МВС України запропонувало окупантам здати зброю і звільнити заручників — співробітників ОБСЄ, журналістів та активістів — вийти з адмінбудівель і припинити перестрілки в обмін на амністію, але терористи відмовилися.
Бойовики часто атакували ЗСУ з житлових районів — по місту їздила т.зв. Нона. Вона зупинялася біля житлових будинків, випускала артилерійський вогонь в бік армії України, після чого їхала, тоді як вогонь у відповідь міг влучити у житловий будинок. Втім, бойовики і самі не гребували обстрілами житлових районів — російські ЗМІ радісно підхоплювали ці повідомлення під соусом «карателі хунти обстрілюють мирне спляче місто».
https://www.youtube.com/embed/hReeUHF3x9c
9 травня 2014 року в ході святкування Дня Перемоги на організованому бойовиками мітингу виступила Неля Штепа.
Вона закликала всіх прийти на псевдореферендум 11 травня про «незалежність ДНР».
До середини червня Слов’янськ наблизився до гуманітарної катастрофи: в місті не було світла, припинилася подача води, транспортного сполучення з іншими населеними пунктами не було, АЗС були зруйновані, а мобільний зв’язок працювала з перебоями
5 липня українській армії нарешті вдалося звільнити Слов’янськ.
Українські військові на тлі місцевої адміністрації Слов'янська / Фото: mil.gov.ua
Терористи з колоною бронетехніки прорвалася з оточеного Слов’янська в сусідній Краматорськ, звідки пізніше втекли в Горлівку і Донецьк. За повідомленням Начальника Генерального штабу України Віктора Муженка, в ході прориву були підбиті один танк, дві БМП і дві БМД терористів, які прикривали відхід.
«Я йшов у першій штурмовій групі, яка заходила в місто з боку Славкурорту. Я знімав на відео все, що відбувалося. Рухалися ми на бронетранспортерах, через шість або сім рядів барикад, де стояли навіть муляжі знарядь. У місті було відносно спокійно, тому що перед наступом наші провели артпідготовку по місцях зосередження бойовиків.
Більшість з них зрозуміли, що починається штурм і спробували сховатися. В наш бік прозвучали лише кілька пострілів. Штурмові групи спочатку рухалися по одній дорозі, а потім розійшлися по кварталах і вирушили в центр до будівлі міської адміністрації Слов’янська», — розповів виданню Апостроф учасник визволення міста, полковник Влад Волошин.
Терористи «ДНР» тікають зі Слов’янська
https://www.youtube.com/embed/_gyI6sC4YLo
https://www.youtube.com/embed/_dypujLHSJQ
Вхід до міськвиконкому охороняли четверо чи п’ятеро місцевих міліціонерів, які відразу ж здалися українським військовим.
Після звільнення у Слов’янськ терміново завезли гуманітарну допомогу, а потім почали відновлювати місто після численних руйнувань.
Захоплення і звільнення КраматорськаЯк і захоплення Слов’янська, захоплення Краматорська розпочаловся 12 квітня 2014 року. В цей день близько тисячі сепаратистів прийшли на мітинг біля міськвиконкому, вимагаючи від мера Геннадія Костюкова визнати «ДНР».
Сепаратисти змінюють прапор на будівлі міськвиконкому Краматорська, 12 квітня 2014 року / Фото: Олексій Піддубний / hi.
dn.ua
Мера вони не дочекалися, але замість цього зайшли в будівлю міськвиконкому, зняли прапор України і вивісили замість нього прапор «ДНР».
Через деякий час терористи почали штурм міського відділу міліції. Міліціонерів про штурм заздалегідь попередили, і вони встигли підготуватися.
Перед штурмом до терористів вийшов керівник місцевої міліції Віталій Колупай, він спробував почати з ними переговори, але бойовики почали стріляти в повітря, а потім у вікна будівлі.
Захоплення міського відділу міліції у Краматорську, 12 квітня 2014 року
https://www.youtube.com/embed/qmxBjsU2rig
Терористам вдалося захопити міськвідділ міліції через кілька годин. Вони зажадали, щоб міліціонери здали зброю, але силою їх не утримували.
У міськвідділі міліції бойовики облаштували свій штаб. Частина місцевих жителів, які прийшли під будівлю, висловили обурення їхніми діями і скандували «Україна!».
https://www.youtube.com/embed/n1pf6DrvyUQ
До 13 квітня 2014 року терористи захопили також будівлю міської ради Краматорська, облаштувавши навпроти неї барикади.
Крім того, бойовики облаштували блокпост біля місцевого аеропорту.
Барикада терористів "ДНР" біля міської ради Краматорська, 13 квітня 2014 року / Фото: novosti.dn.ua
Через два дні у Краматорськ приїхала група з 28 озброєних бойовиків зі Слов’янська. В результаті бойовикам вдалося взяти місто під контроль і захопити в міському відділі міліції 500 одиниць вогнепальної зброї, хоча у Краматорському відділі міліції працювало 380 людей.
15 квітня терористи пішли з міськвідділу міліції і почали штурм Краматорського аеродрому, що належить Збройним силам України. Аеродром був стратегічно значущим, оскільки мав злітно-посадкову смугу, яка підходить для прийому транспортних літаків, і прикривав підходи до Слов’янська та Краматорська.
На території аеропорту була військова частина і підрозділ армійської авіації, у якого були на озброєнні вертольоти Мі-24П та Мі-8.
15 квітня близько 15:30 терористи обстріляли літак, який намагався приземлитися в аеропорту. Літак перервав посадку і покинув небезпечну зону, після чого українські силовики звільнили аеропорт, захопивши в полон кількох бойовиків.
У ніч на 16 квітня кілька сотень людей оточили аеропорт.
Вони розпивали алкогольні напої, а в натовпі українські силовики помітили шістьох людей з автоматами і ще одну зі снайперською гвинтівкою.
В цей самий день у Краматорську невідомі в цивільному одязі, які не були місцевими жителями, блокували українських десантників і намагалися вмовити їх перейти на бік терористів.
З блокади вдалося вирватися трьом БМП, після того як в одній з них український військовий зірвав чеку з гранати і наказав людям, які блокували їх, розійтися.
https://www.youtube.com/embed/UP2NsCGyp-M
БМП, які вирвалися, добиралися до Дружківки зі стріляниною, їх переслідувало близько 30 озброєних терористів на автобусі.
Ще 16 одиниць броньованої техніки і 50 військових терористи випустили з оточення, змусивши роззброїтися. Кілька одиниць бронетехніки захопили російські диверсанти.
17 квітня у Краматорську відбувся мітинг на підтримку єдності України. У ньому взяли участь близько півтори тисячі людей. На мітинг прийшли і кілька сотень сепаратистів, але сутичкам запобігла поліція.
Проукраїнський мітинг у Краматорську 17 квітня 2014 року
https://www.youtube.
com/embed/RBNDhJDH5f0
28 квітня 2014 року, на території Краматорського аеропорту підірвався на міні і загинув український десантник, ще один військовий був поранений.
У травні і червні в ході антитерористичної операції українські військові намагалися звільнити Червоний Лиман, Слов’янськ та Краматорськ.
Як і у Слов’янську, у Краматорську терористи вели вогонь по українських військових з житлових кварталів.
18 травня 2014 року під час операції проти терористів, які збиралися обстріляти військовий аеродром у Краматорську, затримали російських пропагандистів з телеканалу LifeNews і видання Известия. Пропагандисти перебували разом з бойовиками і знімали їхні дії.
https://www.facebook.com/vladislav.seleznev.94/posts/442595575877171&show_text=true&width=500
У терористів вилучили переносний зенітний комплекс іноземного виробництва, який ті не могли захопити в українських військових, оскільки на озброєнні ЗСУ таких комплексів не було.
5 липня терористи зазнали поразки в боях за Слов’янськ і Краматорськ, після чого Краматорськ був зайнятий українськими військовими.
Українські військові заходять у Краматорськ, 5 липня 2014 року
https://www.youtube.com/embed/gzg3ZGSYpPQ
Українські військові у Краматорську, 8 липня 2014 року
https://www.youtube.com/embed/1yvZ4P7VLJQ
