Що сталося з Німеччиною після Другої світової війни

У лютому 1945 року, коли питання перемоги союзників над гітлерівською Німеччиною вже було зрозуміло, лідери СРСР, США та Великої Британії зібралися у Ялті, щоб обговорити облаштування Європи після війни.

Звичайно, кожен мав свої інтереси: США та Британія переживали за японське питання, а СРСР – за подальшу долі Німеччини, з якою Росія була конкурентами все століття.

Ялтинська конференціяЩе одна ціль всіх учасників Ялтинської конкуренції – максимально усунути ймовірність нового реваншу. Всі розуміли, що повністю ліквідувати державність Німеччини нереально, тому вони планували переформувати її в територіальному питанні та питанні державного устрою.

Франція хотіла отримати контроль над Рурським басейном та Сааром – промислово-економічним серцем Німеччини. У Парижі свої бажання аргументували прагненням не допустити чергового промислового відродження Німеччини, що може знову пробудити реваншистські настрої.

Голландці прагнули забрати собі північний схід Німеччини, включаючи великі міста: Ахен та Кельн. Цікаво, що суперечки щодо цього вже після війни виникли у самих Нідерландах та в результаті Нідерланди задовольнялись декількома прикордонними містами,

які в решті віддали назад.

Остаточне рішення стосовно ділення Німеччини приймають СРСР, США та Велика Британiя. Німеччину таки буде поділено на окупаційні зони. При цьому Велика Британія та США погодилися виділити зі своїх контрольованих територій окупаційну зону ще й для Франції.

Коли відбулась Ялтинська конференція, на фронті все ще були бойові дії.

Остаточно розподіл Німеччини відбувся на Потсдамській мирній конференції, яка відбулася у липні-серпні 1945 року, тобто вже після завершення бойових дій.

На Постдамській конференції США представляв вже Гаррі Трумен, адже Рузвельт помер. Від Британії був присутній Клемен Етлі, адже Вінстон Черчиль програв вибори.

Зони окупації НімеччиниНа конференції в Постдамі було остаточно сформовано зони окупації, яких було чотири – радянська, американська, британська та французька. Столицю країни Берлін також пропорційно розділили на відповідні чотири зони контролю.

Кожна окупаційна контролювалась командувачами збройних сил кожної із держав. Берлін було віддано спільному управлінню. Також держави-переможці формували контрольну раду,

яка мала сприяти максимальній уніфікації політики адміністрацій на окупованих територіях.

Основним завданням окупаційної влади стало повне роззброєння та демілітаризація Німеччини.

Крім того, сторони разом шукали воєнних злочинців та судили їх. На тому ж Нюрнберзькому трибуналі розглянули справи 22 нацистських лідерів, 12 з яких було засуджено до смертної кари. Передбачався подальший контроль над освітою та культурою окупованих територій з метою абсолютної ліквідації усього, що дотичне до нацистських доктрин.

Про американців та союзниківТреба розуміти, що не дивлячись на намагання уніфікувати політику щодо окупованих територій, майже одразу з’явилась різниця між окупаційними адміністраціями.

Так, у США не було особливих претензій до Німеччини, алде США вступили у війну через Японію і американці мали питання саме до японців. Так, німці вбивали американських солдат, проте американський народ та американська інфраструктура не страждала від Німеччини.

Велика Британія ж роками піддавалася бомбардуванням німецької авіації. Під кінець війни додалися ще й ракетні обстріли.

Франція зазнала німецької окупації, а СРСР взагалі постраждав найбільше.

Тому американська окупаційна адміністрація була найм’якшою.

Британський командувач Генрі Монтгомері взагалі спочатку намагався заборонити британцям спілкуватися із німцями. Проте солдати масово порушували цю заборону. Більше того, більше 10 000 британських солдатів оженились на німкенях.

Читати також: Голда Меїр: киянка, яка була по-справжньому незламною

У 1946-1947 роках управління окупованими адміністрації переходило у формат співпраці з місцевим активом. Після проведення виборів керівні посади почали перебирати на себе місцеві політики, частина з яких входили до органів місцевого самоврядування навіть в часи правління нацистів. Тож фільтраційні заходи щодо колишніх нацистів та їх партнерів суттєво пом’якшали.

Про СРСРЗовсім інша ситуація відбувалася в радянській зоні окупації. Радянська влада була жорстокою, і якщо говорити чесно, це було пов’язано навіть не з страшними подіями Другої світової, а просто з тоталітарним режимом, яким і був СРСР.

З території радянської окупації було виселено 15 мільйонів мирного населення. Здійснено це було у притаманний Москві спосіб без забезпечення елементарних соціальних та санітарних норм, тому чимало людей померло в дорозі та на нових місцях проживання.

Більшовики активно боролись з ворожими класовими елементами та ненавиділи тих, хто був успішним.

Що стосується економіки, то США запровадили план Маршала, і західна частина Німеччини вже зовсім скоро стала процвітаючою, а на території СРСР була запроваджена планова економіка. Як відомо, різниця між Східною та Західною Німеччиною є по сьогодні.

The post Що сталося з Німеччиною після Другої світової війни first appeared on OkNews.