Наразі російська диверсійна кампанія, схоже, спрямована насамперед на порушення ланцюжка поставок озброєння із країн Заходу в Україну
Експерти з розвідки попередили, що Європа перебуває під загрозою російських диверсійних операцій, і вважають, що вони спрямовані на забезпечення конкретних військових результатів в Україні, політичних та економічних витрат для Європи, а також заподіяння шкоди. Про це йдеться в аналітичній публікації Al-Jazeera переказ якої пропонує Foreign Ukraine
«Ми переживаємо початкові етапи систематичної активації російських сплячих осередків по всьому світу. Це безпрецедентне явище у післявоєнній історії Заходу», – наголошує Джозеф Фіцанакіс, професор досліджень розвідки та національної безпеки в Університеті Прибережної Кароліни (США)
У звіті лондонського аналітичного центру Chatham House детально описані інциденти по всій Європі, які «відповідають прогнозам того, що Росія спробує зробити» напередодні відкритого конфлікту з НАТО».
Автор цієї доповіді повідомив, що Росія має розрізнені цілі, зокрема створення проблем тільки для того, аби подивитися,
що буде далі.
«У Росії такий погляд на безпеку – вони усе роблять, щоб нашкодити нам, у відносному сенсі це добре для них, аджеробить їх сильнішими. Це є стимулом здійснювати руйнівні дії», – пояснює Кейр Джайлз, старший науковий співробітник Chatham House.
Наприкінці квітня 2024 року два літаки авіакомпанії Finnair були змушені повернутися назад після того, як перешкоди у роботі GPS не дозволили їм приземлитися у Тарту – другому за величиною міста Естонії. Авіакомпанія припинила польоти на місяць, щоб знайти альтернативну систему посадки.
Фінське транспортне агентство звинуватило у цьому Москву.
«Цілком можливо, що перешкоди в авіації, які наразі спостерігаються, швидше за все, є побічним ефектом самозахисту Росії. На практиці перешкоди самозахисту використовуються для запобігання навігації та керуванню дронами, керованими [глобальними навігаційними супутниковими системами] чи мобільними частотами», — йдеться у заяві Фінського транспортного агентства.
Джайлз пояснив, що глушіння GPS «можливо, почалося зовсім без будь-якої думки про порушення повітряного руху по всій Європі… Але як тільки стало зрозуміло,
що ці руйнівні наслідки значні і Росія не має жодних недоліків у цьому, тоді й немає жодних причин», чому не варто цього робити».
«Радянські оперативники та їх довірені особи зазвичай націлювалися на мережеві галузі, такі як електричні кабелі, електростанції, трубопроводи, транспорт та телекомунікації. Це була ключова частина [радянської] доктрини, згідно з якою диверсійні операції мали використовуватися і у мирний час, якщо це необхідно, але особливо під час війни, і вони мали підірвати рішучість, міць і військові зусилля ворога», – розповіла Даніела Ріхтерова, старша викладачка із розвідувальних досліджень на факультеті військових досліджень Королівського коледжу Лондона.
У квітні 2024 року у Німеччині заарештували двох людей із подвійним громадянством за підозрою у змові з метою встановлення вибухівки на військових об’єктах США у Баварії. Цього року у Великобританії заарештували кількох людей за аналогічними підозрами. Заарештовані не вважаються співробітниками Головного розвідувального управління Генерального штабу Росії (ГРУ), яке зазвичай планує диверсійні операції.
На початку травня 2024 року в НАТО заявили, що ГРУ здійснило кібератаки на критично важливу інфраструктуру у Німеччині, Чехії, Литві, Польщі, Словаччині та Швеції. Всі вони, поряд з Фінляндією та Естонією, входять до групи країн Північної Європи, які є найбільшими критиками Росії та найвідданішими союзниками України в Європі. За оцінками експертів, ГРУ також має від 20 до 40 оперативних офіцерів.
Наразі російська диверсійна кампанія, схоже, спрямована насамперед на порушення ланцюжка військових поставок із Заходу в Україну. Це означає припинення постачання зброї або знищення самої зброї і такі диверсії тривають уже 10 років. У квітні 2024 року чеська поліція заявила, що вибух 63 тонн боєприпасів, призначених для України, на складі у Врбетиці у жовтні 2014 року був справою рук ГРУ.
Прифронтові держави Польща та Румунія, через кордони яких уся військова техніка потрапляє в Україну, наражаються на очевидний ризик, але початкові етапи ланцюжка поставок не менш важливі. Сюди входять норвезькі логістичні об’єкти, порти на східному узбережжі США та військові інструктори у Дарвіні (Австралія).
«Типовим прикладом є порт Олександруполіс у Греції, який, на думку Міністерства оборони США, забезпечує Вашингтону стратегічний доступ до свого українського союзника. До недавнього часу порт цього невеликого північного грецького міста знаходився далеко від епіцентру глобальної геополітики. У підсумку, протягом кількох тижнів довелося різко посилити його безпеку. Крім військових цілей, їх навички розвиваються з прицілом на інтенсифікацію на випадок повномасштабної війни з НАТО, – зазначив Фіцанакіс.
У цьому випадку диверсійні операції поширилися б на весь спектр мережевих галузей з метою відразу зупинити подорожі, енергетику та телекомунікації, відправивши громадянське суспільство назад у ХІХ століття і створивши політичний тиск на уряди, щоб вони вимагали миру – те, що Фіцанакіс називає « масові психологічні завдання».
На початку 2024 року низка військових керівників НАТО публічно попередила, що, за останніми даними розвідки, війна між Росією та НАТО у найближчі 5-8 років є більш вірогідною, ніж вважалося раніше, і що європейські військові повинні підготуватися відповідним чином.
Уряди ЄС із січня 2024 року збільшили обсяг довгострокових контрактів з оборонною промисловістю, але забезпечити безпеку в умовах інфраструктури, що розростається, стає складніше.
«Яскравим прикладом цього є Північне море зі щільною індустріальною інфраструктурою», – вважає Крістіан Бюгер, професор морської безпеки Копенгагенського університету (Данія).
Не тільки трубопроводи, кабелі передачі даних та електричні кабелі, що перетинають мілководне морське дно, уже зазнали ймовірного нападу – зовсім недавно, коли кероване Росією китайське торгове судно витягло свої якорі на морське дно, пошкодивши у жовтні 2023 року газову магістраль Baltic Connector – трубопровід та телекомунікаційні кабелі між Естонією та Фінляндією.
«Йдеться також про велику кількість інфраструктури, яка розвивається. Сюди входять майбутні морські вітропарки, водневі трубопроводи та занедбані нафтові родовища, призначені для зберігання вуглецю», – повідомив Бюгер.
НАТО уже відкрило центр захисту підводної інфраструктури. Франція та Італія координують роботу щодо створення системи морських датчиків. Королівський флот Великобританії запускає судна підводного спостереження.
