Беньямін Нетаньягу та Владімір Путін провели дружню телефонну розмову на початку цього місяця з нагоди 80-ї річниці поразки нацистської Німеччини. Лідери Ізраїлю та Росії мають багато спільного. Обидва стверджують, що й досі героїчно борються з нацистами — відповідно, у Газі та в Україні. Ця вигадка використовується для виправдання масового вбивства мирних жителів, зростання втрат серед військових, а також колосальних економічних і репутаційних збитків. Можливо, це допомагає їм спати спокійно.
Путін та Нетаньягу — це люди, яких найбільше прагнуть розшукати у світі — і, можливо, найбільше зневажають, зазначає Саймон Тісдалл, колумніст газети The Guardian.
Спостереження за випадковими вбивствами, каліцтвами та травмуванням тисяч дітей — лише одна з багатьох їхніх спільних рис. Ці два авторитарні "сильні лідери" занурили свої країни в статус світових вигнанців і моральної ізоляції. Конфлікт утримує їх при владі. Вони експлуатують патріотичні настрої, щоб залякати внутрішніх опонентів і очорнити зовнішніх критиків, називаючи їх антисемітами, прихильниками терористів або русофобами.
Вони ведуть війну, бо бояться миру. Обидва переховуються від міжнародного правосуддя — проти них видані ордери на арешт за жахливі злочини.
"Нетаньягу та його ультраправі друзі відмовляють палестинцям у праві на незалежну державу — тому самому праві, яке відстоювали засновники Ізраїлю. Так само Путін відкидає реальність України як суверенної держави. Обидва вони пропагують месіанські, експансіоністські бачення — "Великого Ізраїлю" та відродженої радянської імперії. В основі таких поглядів лежить расистське, ультранаціоналістичне мислення", — стверджує колумніст.
Європейські лідери передбачають, що якщо Путіна не зупинити, він зрештою спрямує свою зброю на них. Нетаньягу вже розширив війну в Газі на Ліван, Ємен і Сирію. За останніми даними американської розвідки, він готується до нападу на Іран, сподіваючись зірвати ядерні переговори між Вашингтоном і Тегераном.
А потенційні миротворці, зокрема президент США Дональд Трамп, не усвідомлюють ще одну схожість: ні Нетаньяху, ні Путін насправді не прагнуть тривалого миру. Їхній пріоритет — вічна війна, це їхня установка за замовчуванням.
Їхнє виживання залежить від насильства. Якщо бойові дії припиняться, вони знають, що на них чекає потенційно руйнівна розплата.
"Що скажуть люди в Ростові-на-Дону, Омську чи Нижньому Новгороді, коли тисячі ветеранів, які повернуться з фронту, розкажуть, що відбувалося насправді? Скільки протримається Путін, коли російська еліта почне підраховувати колосальні економічні та соціальні втрати його провального авантюризму? Коли настане мир, на Нетаньягу чекають вибори — і, ймовірна поразка. За цим може послідувати тюремне ув'язнення за звинуваченнями у хабарництві та корупції. Міжнародний кримінальний суд вимагатиме їхньої здачі. Обидва можуть опинитися на лаві підсудних", — додає колумніст.
Ось чому вони бояться миру. І саме тому невпинне наполягання міжнародної спільноти на припиненні війни, підкріплене збільшенням військової та економічної допомоги Україні та посиленням санкцій і дипломатичного тиску на ізраїльський уряд, — це шлях до усунення двох головних негідників епохи.
Нетаньягу думає, що жахливі звірства ХАМАСу 7 жовтня 2023 року означають, що він може робити все, що завгодно, навіть якщо це незаконно і аморально. Він помиляється. Або, можливо, вони з Путіним обмінялися порадами, як маніпулювати, підлещуватися і обдурювати Трампа. Це гра, в якій обидва досягли успіху.
Раніше репортери Axios зазначали, що Трамп демонструє незвичне терпіння щодо Путіна. Поки що Трамп, здається, цілком задоволений тим, що Путін зробить наступний хід.
