У Сполученому Королівстві – новий прем'єр-міністр. Ним став новий лідер лейбористів, які перебувають у парламентській більшості, Ендрю (Енді) Бернем, який отримав прізвисько Короля Півночі (King of the North), колишній мер Великого Манчестера, тобто Манчестера та навколишньої агломерації, що має статус графства. Таким чином, лейбористи залишаються при владі й формуватимуть новий кабінет, але під керівництвом нового партійного лідера, який, за британською традицією, стає прем'єром.
Британська підтримка України поки що не залежала від уряду та прем'єраВлада у Сполученому Королівстві та конкретні персонажі в ній мають для України величезне значення, оскільки, поряд із Францією та Німеччиною, Велика Британія є основою європейської коаліційної підтримки нашої країни.
Про те, що з початку великої війни Велика Британія є одним із провідних партнерів України, свідчать наступні далеко не повні цифри та факти.
Згідно зі статистикою Kiel Institute, з 2022 року Лондон надав Україні майже €20 млрд у вигляді військової та фінансової допомоги.
Серед останніх рішень — пакет допомоги на суму майже $1 млрд.
Левова частка коштів піде на боєприпаси та ракети для Patriot у межах ініціативи PURL, заявив британський міністр оборони Ден Джарвіс на зустрічі контактної групи в Рамштайні 19 червня. Крім того, Велика Британія профінсує закупівлю 150 000 безпілотників українського виробництва. 16 липня під час візиту до Києва Стармер повідомив, що Лондон виділить €300 млн на підтримку передачі Україні 16 сучасних винищувачів.
Останніми роками Велика Британія вела активну дипломатичну діяльність, зокрема стала одним із лідерів ініціативи «Коаліція бажаючих» щодо надання Україні гарантій безпеки. У червні Лондон став місцем зустрічі групи E3 (Велика Британія, Франція та Німеччина), у центрі уваги якої перебувало потенційне приєднання цих країн до переговорів про припинення російсько-української війни.
Утім, за останні роки в Британії уряди змінювалися регулярно. Понад те, до приходу до влади на виборах до Палати громад лейбористів у липні 2024 року в країні 14 років правили консерватори, хоча змінювалися прем'єр і кабінети. Повномасштабне вторгнення Москви в Україну почалося,
коли прем'єром був самобутній Борис Джонсон, якого потім змінив «корінний британець» Ріші Сунак, але обидва консервативні уряди підтримували Україну не на словах, а на ділі. Після перемоги на парламентських виборах лейбористів на чолі з Кіром Стармером, який пішов у відставку з посади прем'єра через провал на недавніх місцевих виборах, підтримка України навіть посилилася, а про активну роль Стармера добре відомо з медіа.
Кір Стармер очолив Лейбористську партію у 2020 році, а після перемоги на парламентських виборах 2024 року став прем'єр-міністром Великої Британії. Однак до літа 2026 року його популярність і рейтинг партії істотно знизилися після невдалих результатів на місцевих виборах. Це призвело до внутрішньопартійного конфлікту, який завершився зміною лідера.
Досі ще жодного разу зміна прем'єрів і правлячих партій, щонайменше після лютого 2022 року, не призводила до будь-якої зміни курсу щодо війни в Україні. Він був цілком послідовним – підтримка Києва та тиск на Москву. Новий прем'єр Енді Бернем також займає однозначно проукраїнську позицію.
Але, як завжди,
є нюанси та особливості.
Насамперед, порівняно з технократом Стармером, Бернем вважається більш лівим, відповідно, прихильником соціальних програм. Саме в цій якості він досяг успіхів на посаді мера Великого Манчестера, саме із соціальною програмою він пройшов до парламенту на недавніх довиборах до Палати громад в одному з округів, саме з цим він переміг на внутрішньопартійних виборах голови Лейбористської партії, що й привело його в результаті на посаду прем'єра.
Як відомо, соціальні програми потребують великих грошей, а з грошима в Британському королівстві зараз якраз великі проблеми. Зокрема, це призвело до відставки міністра оборони в Кабінеті Стармера через те, що Стармер був змушений урізати військові витрати на тлі гасел про допомогу Україні та про підготовку до відбиття зростаючої загрози з Москви.
У Бернема плани щодо соціальних програм значно масштабніші, ніж у центриста Стармера, але де на них брати кошти, яких і без того бракує, поки не зрозуміло.
Лабіринти британської політикиЩе одним вкрай неприємним для України нюансом є та обставина, що найближчим часом може істотно змінитися політико-електоральна «топографія» Британського королівства.
Досі основна конкуренція за електоральні симпатії у Великій Британії розгорталася між лівоцентристами з Лейбористської та правоцентристами з Консервативної партії. Щоправда, часто цим партіям доводилося входити в коаліцію з дрібнішими партіями, щоб отримати необхідні для формування уряду голоси Палати громад.
Як сказано вище, обидві ці партії однозначно виступали за активну підтримку України та тиск на Москву, причому за будь-яких лідерів-прем'єрів і складів кабінетів.
Але останніми роками неухильно зростає рейтинг правої націонал-популістської партії Reform UK («Реформувати Сполучене Королівство»). Будучи заснованою вельми колоритним і неоднозначним персонажем на ім'я Найджел Фарадж, ця партія, спочатку створена як Партія Брекситу у 2018 році, виступає за жорстку антиімміграційну політику, зниження податків та скасування екологічних програм.
На тлі економічного спаду та невдоволення традиційними партіями (лейбористами й консерваторами), партія досягла значних успіхів на місцевих виборах у нинішньому році, зміцнивши свої позиції в різних регіонах країни.
На відміну від багатьох націонал-популістів континентальної Європи,
партія Reform UK у симпатіях до Москви поки що помічена не була. Формально партія Фараджа підтримує Україну, але суто на рівні політичних гасел. Наскільки можна зрозуміти позицію партії, вона виступає проти надання Україні реальної військової та фінансової допомоги.
Поки що в Палаті громад партія Reform UK має незначні 8 мандатів із 650 місць, але тенденція вимальовується тривожна.
Згідно з соціологічними опитуваннями, у партії Фараджа зараз рекордні 25%, у торі — 20%, у лейбористів — 18%, у зелених — 15%, у ліберальних демократів — 14%.
Термін повноважень депутатів Палати громад у Великій Британії становить не більше 5 років, тобто чергові парламентські вибори мають відбутися у 2029 році.
Саме тому партія Фараджа вимагає дострокових виборів, оскільки сподівається на тлі нинішніх високих рейтингів різко покращити свій електоральний результат аж до отримання можливості сформувати одноосібний кабінет.
Прем'єр-міністр має право призначити дострокові вибори в будь-який момент до закінчення терміну каденції. Крім того, підставою для проведення дострокових виборів може стати вотум недовіри уряду від парламенту.
Але ймовірність останнього дорівнює нулю, оскільки лейбористи мають у парламенті більшість, їхній рейтинг падає, і вибори зараз вони однозначно програють, що підтверджується вкрай невдалими результатами нещодавніх місцевих виборів, де лейбористи показали низький результат.
Що стосується оголошення прем'єром дострокових виборів, то таке можливо лише в тому разі, якщо правляча партія бачить можливість взяти ще більше, ніж вона має зараз. А це, повторимо, зараз неможливо, і лейбористи триматимуться за владу до чергових виборів, сподіваючись виправити своє електоральне становище.
Теоретично дострокові вибори можуть бути оголошені, але для цього потрібні якісь дуже сильні внутрішні потрясіння, виключити які не можна. Поки що нічого подібного не проглядається, і навіть якщо такі умови виникнуть, то це справа не одного дня.
Фарадж і його партія намагаються розхитати ситуацію, щоб підвести країну до дострокових виборів. Як причину опоненти лейбористів наводять той факт, що новий прем'єр Бернем, будучи мером Манчестера, в останніх виборах участі не брав, а обрався нещодавно по звільненому округу фактично для того,
щоб бути обраним лідером лейбористів із подальшим призначенням прем'єром.
Такий прихід Бернема у владу у Великій Британії вже охрестили «коронацією». Фарадж і його партія називають такого прем'єра нелегітимним, оскільки нібито не було повноцінного отримання мандата прем'єра від виборців. Вони намагаються перетворити це питання на тему суспільного невдоволення та представити ситуацію як конфлікт між «партійною елітою» та виборцями.
Але вважається, що той спосіб, у який Бернем отримав посаду прем'єра, відповідає виборчій традиції та законодавству Сполученого Королівства. Про те, щоб на основі звинувачень у «коронації» оголошувати дострокові вибори, серйозно питання начебто не ставиться.
Ендрю Бернем – новий прем'єр Сполученого КоролівстваОтже, 20 липня, згідно со встановленою процедурою, король Великої Британії Карл (Чарльз) III прийняв відставку Кіра Стармера, а висунутого партійною парламентською більшістю лейбористів Енді Бернема призначив прем'єром і доручив останньому сформувати правлячий кабінет.
Ендрю Мюррей (Енді) Бернем (Andrew Murray «Andy» Burnham; нар.
7 січня 1970 року в місті Ейнтрі, графство Мерсісайд) має вагомий політичний та керівний досвід. Він був тіньовим міністром внутрішніх справ, головним секретарем Казначейства, міністром культури та міністром охорони здоров'я в уряді Ґордона Брауна (2007—2010), а також мером Манчестера (2017—2026). У середовищі лейбористів Бернема, який визначає себе як «дружнього до бізнесу соціаліста», відносять до «м'якого лівого» (soft left) крила партії.
Лідером Лейбористської партії та претендентом на посаду прем'єра Бернем був обраний на партійному з'їзді 17 липня 2026 року, заручившись рекордною підтримкою депутатів.
Під час спеціальної партійної конференції Бернем заявив, що готовий очолити уряд і «повернути людям надію». За його словами, нове керівництво партії працюватиме в інтересах регіонів, які довгий час залишалися без уваги центральної влади.
Він подякував Кіру Стармеру, зазначивши, що саме під його керівництвом лейбористи пройшли шлях «від найбільшої поразки до великої перемоги».
Одним із головних пріоритетів Бернема стане масштабний перерозподіл повноважень від Лондона до регіонів.
Він вважає, що це допоможе скоротити нерівність і послабити підтримку правопопулістської партії Reform UK, яка вже кілька місяців лідирує в соціологічних опитуваннях.
Саме обіцянка зупинити зростання популярності Reform UK забезпечила Бернему підтримку депутатів-лейбористів, які побоювалися втратити свої мандати на наступних парламентських виборах, запланованих не пізніше 2029 року.
56-річний Бернем з 2017 по 2026 рік був мером Великого Манчестера. Він став першим політиком, обраним на цю посаду прямим голосуванням. За розвиток регіону та підтримку населення під час пандемії COVID-19 британські ЗМІ прозвали його Королем Півночі.
На відміну від більш центристського Стармера, він тяжіє до лівого крила партії, а свої економічні погляди називає «манчестеризмом — соціалізмом, дружнім до бізнесу», зазначає Reuters.
Бернем критикував роки приватизації та дерегулювання, але поки не пояснив, як саме збалансує податки, витрати та державні запозичення в країні з непростою фіскальною ситуацією.
Повторимо, що Бернем прийшов на посаду прем'єра з обіцянками збільшити соціальну підтримку та провести інші подібні реформи,
на які потрібні гроші. А їх і так бракує Британії, яка перебуває на порозі гострої бюджетної кризи.
Уже Стармер почав гальмувати збільшення військових витрат, що призвело до нещодавньої гучної відставки міністра оборони.
Для Бернема це питання стане ще гострішим. Необхідність соціальних реформ при одночасному зростанні витрат на оборону та підтримку України — завдання вкрай непросте.
А провал обіцяних реформ може поглибити кризу Лейбористської партії, а заодно збільшити рейтинги правої «Партії реформ» Фараджа, яка набирає популярності.
Медіа зазначають, що шлях Бернема – це історія про те, як людина з робочого класу стала однією з найпомітніших фігур британської політики. Його типова робоча сім'я Півночі Англії — це ключ до всієї його політичної ідентичності. Хоч він і є гуманітарієм за освітою, але економіка Великого Манчестера при ньому зросла, він вважається міцним господарником, що грає йому на користь.
Своєю політичною філософією він називає «манчестеризм» — «дружній до бізнесу соціалізм» зі ставкою на повернення влади в регіони та повернення базових послуг під публічний контроль.
Думки британців про нього полярні. Одні вважають, що він «свій у дошку» і говорить про реальні проблеми — автобуси, житло, роботу. Інші впевнені, що він «хамелеон», амбітний опортуніст, якому подобається влада. Треті кажуть, що незважаючи на успішне управління регіоном, немає впевненості, що Бернем готовий до управління країною.
Як «політик, який говорить людською мовою», він є популярним у британському суспільстві, втомленому від технократів. Але його спроба побудувати «соціально-демократичну оазу» в умовах жорсткого дефіциту бюджету Британії стане для нього екстремальною перевіркою на міцність.
Чого очікувати Україні від прем'єра БернемаНа перший погляд політика Бернема не повинна сильно відрізнятися від його попередника.
Сам Бернем заявляє про підтримку України ще з 2014 року, коли виступив проти анексії Криму.
Також він підтримує допомогу Києву й у нинішній війні, виступаючи за відправку миротворців в Україну.
«Нам потрібно зрозуміти, що війна в Україні – це не просто лінія фронту для українців, це лінія фронту для всіх нас на нашому континенті і по всьому нашому континенту»,
– заявляв Бернем.
Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення він організовував гуманітарну допомогу Україні, а пізніше створив міжнародну мережу «Unbroken Cities Network», яка допомагає з реабілітацією поранених, протезуванням та відбудовою українських міст. Будучи мером Великого Манчестера, він активно розвивав співпрацю з мерами українських міст (включаючи Київ, Харків та Львів), приймав їхні делегації для обміну досвідом у сфері стійкості інфраструктури та закликав бізнес допомагати українським біженцям.
Разом із тим, Бернем прийшов на посаду прем'єр-міністра з великим пакетом соціальних реформ, на які потрібні гроші. І ця тема однозначно конкуруватиме як із темою підтримки Києва, так і з темою збільшення військових витрат, із чим були проблеми навіть за Стармера. Повторимо, що нещодавно міністр оборони подав у відставку на знак протесту через відмову уряду Стармера збільшувати військовий бюджет.
Бернем обіцяє повернути під контроль держави ЖКГ, транспорт і врятувати медицину, що вимагає гігантських грошей. Таким чином, Бернему доведеться обирати між фінансуванням лікарень у Манчестері та Ліверпулі та закупівлею озброєнь для України. Якщо він обере допомогу Україні, то рейтинги лейбористів продовжать падати, рейтинги партії Фараджа зростатимуть, а країна ще сильніше занурюватиметься в політичну кризу.
Крім того, є таке важливе питання, як відносини з Трампом.
Стармер приділяв багато уваги тому, щоб вибудувати ці відносини в більш-менш спокійному руслі та зберегти союзництво зі Штатами. Але, незважаючи на це, напруга між Вашингтоном і Лондоном посилювалася. У тому числі й з ідеологічних причин: Трамп – жорстко правий і робить ставку на Фараджа. Бернем же ще більш лівий, ніж Стармер. А тому посилення британсько-американських суперечностей не виключено. Особливо щодо вимог Трампа збільшити військові витрати, а це знову-таки ускладнює для Бернема проблему допомоги Україні.
