У Мюнхені діє тимчасова загальна постанова про економію води, порушення якої тягне за собою значні штрафи. Обмеження, зокрема, стосуються наповнення басейнів та поливу садів. Однак, схоже, вони спрямовані не на захист нібито мізерних підземних водних ресурсів, а скоріше на підтримку застарілої інфраструктури.
Мюнхену необхідно економити воду: з 15 липня заборонено мити автомобілі, тераси, стіни та дахи, пише Bild.
Використання приватних фонтанів, водних атракціонів та систем зрошення вдень заборонено. Заборонено наповнення басейнів і резервуарів для збору дощової води, а також полив садів з міського водопроводу — з 9:00 до 19:00.
Графік введення цих обмежень викликає дискусії, оскільки він, судячи з усього, не відповідає заявленій причині.
«Майбутній дефіцит води»: штрафи можуть сягати 50 000 євроСтолиця Баварії обґрунтовує ці обмеження майбутнім дефіцитом води, спричиненим тривалою посухою. Порушникам загрожують штрафи у розмірі до 50 000 євро.
З огляду на встановлені терміни, ці заходи видаються парадоксальними: будь-хто, хто наповнить свій басейн або резервуари для збору дощової води до 8:
59, може потім купатися в них або поливати свій сад без будь-яких санкцій.
Загальний указ, який обмежує забір води, прийнятий мером Мюнхена Домініком Краузе (партія «Зелені») і не містить докладного обґрунтування. З ним можна ознайомитися або отримати його лише в Департаменті з питань клімату та охорони навколишнього середовища. Ця процедура також є досить незвичайною.
За даними ЗМІ, місто обґрунтовує це рішення посухою, спричиненою нещодавньою хвилею спеки, а також різким зростанням споживання води.
Мер пояснив: «Після надзвичайно посушливої зими та весни водні ресурси Мюнхена наразі перебувають під надзвичайним навантаженням».
«Я закликаю всіх мешканців Мюнхена дотримуватися правил, щоб рівень ґрунтових вод міг відновитися. Вода — наш найцінніший ресурс; давайте використовувати її дбайливо».
Яка реальна ситуація з водопостачанням?За даними Мюнхенського управління водопостачання, близько 75% питної води надходить із долини Мангфалль, 15% — із долини Лойзах і близько 10% — із запасів, утворених на гравійній рівнині Мюнхена.
Оскільки три чверті водопостачання забезпечується за рахунок долини Мангфалль,
динаміка рівня ґрунтових вод у цьому районі має особливе значення.
Однак дані вимірювань, опубліковані Баварським управлінням з охорони навколишнього середовища, показують, що рівень ґрунтових вод наразі перебуває в межах довгострокового середнього значення.
Отже, рівень ґрунтових вод сам по собі не вказує на гостру нестачу води. То в чому ж полягає справжня проблема?
Інфраструктура водопостачанняАналіз інфраструктури водопостачання дозволяє пролити світло на цю ситуацію. За даними муніципальних служб Мюнхена, трубопроводом подається близько 2 800 літрів води на секунду — тобто приблизно 10 000 кубічних метрів (м³) на годину.
Цей трубопровід простягається від долини Мангфалль до Мюнхена, долаючи перепад висот близько 100 метрів. Пропускна здатність такого трубопроводу обмежена гідравлічними обмеженнями та втратами тиску через тертя.
Згідно з даними про частку видобутку, опублікованими муніципальними комунальними службами, добовий обсяг видобутку, розрахований на основі вищезазначеної кількості, становить близько 250 000 м³ з долини Мангфалль, близько 50 000 м³ з долини Лойзах та близько 32 000 м³ з гравійної рівнини Мюнхена.
Це означає, що щодня доступно близько 332 000 м³ питної води. Ця вода спершу накопичується у високогірних резервуарах і не надходить безпосередньо до споживачів.
Значення високогірних резервуарівЗа даними муніципальних служб Мюнхена, три основні резервуари питної води — Кройцпуллах, Дайзенхофен і Форстенрідер-Парк — мають загальну місткість близько 306 000 м³, тобто 306 мільйонів літрів.
Цей обсяг приблизно відповідає середньодобовому споживанню столиці землі, адміністративного регіону та федеральної землі Баварії.
Однак їхня основна функція полягає не в довгостроковому зберіганні, а у вирівнюванні добових коливань споживання. Оскільки споживання особливо високе вранці та вдень, резервуари поповнюються вночі.
Незважаючи на те, що підземні води забезпечують достатній запас води, міські водосховища за останні десятиліття не були розширені в достатній мірі.
Щоденний дефіцитЗа звичайного добового споживання близько 300 000–350 000 м³ наявна насосна потужність є достатньою для надійного водопостачання.
Однак, за даними міської влади, в останні літні місяці споживання води перевищувало 400 000 м³ на добу.
У результаті утворився щоденний дефіцит, який оцінюється приблизно в 50 000 м³.
За таких високих і постійних обсягів споживання водосховища будуть безперервно вичерпуватися. Наявні запаси води будуть практично повністю вичерпані всього за кілька днів.
Згідно з розрахунками, серйозні проблеми з водопостачанням можуть виникнути приблизно через 6 днів.
У цьому контексті загальний наказ — включаючи його часові рамки — в принципі видається цілком виправданим короткостроковим заходом, спрямованим на стабілізацію водопостачання.
Однак залишається спірним, чи відображає офіційне обґрунтування, засноване на загальному дефіциті води, повною мірою й точно справжню причину проблеми.
ІнфраструктураОдне з можливих пояснень криється в довгостроковому розвитку Мюнхена: за останні 20 років населення регіональної столиці зросло приблизно на 25%.
Водночас, згідно з інформацією, доступною в Інтернеті, ані місткість надземних резервуарів, ані обсяги водозабору не були збільшені в тій самій пропорції.
Збереження мережі водопостачання протягом багатьох років, ймовірно, пояснюється насамперед більш економним споживанням води та її ефективнішим використанням.
Ці заходи економії досі значною мірою компенсували зростаючий попит. Однак надзвичайно висока пікова витрата, зафіксована під час недавньої спеки, схоже, довела цю систему до межі її можливостей.
Ще один ризикКрім того, існує структурний ризик: близько 75% питної води Мюнхена надходить з одного-єдиного водозабірного району.
Якщо цей район постраждає від технічних збоїв, забруднення або виняткових природних явищ, або якщо одночасно вийде з ладу одне з двох інших джерел водопостачання, постачання столиці землі може бути суттєво порушене.
Зрештою, цей захід видається розумним, якщо зрозуміти його справжню причину. Однак, з огляду, зокрема, на зростання населення, виникає питання: чи є інфраструктура питного водопостачання Мюнхена достатньо стійкою та надлишковою.
