Європейська промисловість опинилася під дедалі сильнішим тиском з боку китайських виробників. До кінця 2026 року Євросоюз ризикує втратити близько 300 тисяч робочих місць у виробничому секторі, якщо Брюссель не зможе ефективніше захистити внутрішній ринок.
Такий прогноз оприлюднила європейська металургійна федерація EUROMETAL, повідомляє The Guardian.
У федерації ситуацію описують досить жорстко, попереджаючи про фактичну «колонізацію» європейської промисловості китайськими постачальниками компонентів. Йдеться вже не просто про конкуренцію між окремими компаніями. Європейський бізнес побоюється поступової втрати контролю над цілими виробничими ланцюгами — від металів і хімічної продукції до деталей, необхідних автомобільній, машинобудівній та іншим галузям.
Президент EUROMETAL Александер Юліус заявив, що Китай прагне перейти від ролі постачальника сировини до контролю над виробництвом готової продукції та ключових компонентів. За оцінкою організації, метали та хімічна продукція, навколо яких точиться боротьба, використовуються приблизно у 90% виробничих процесів.
Європейські компанії при цьому стикаються з проблемою різної собівартості. Виробники всередині ЄС несуть значні витрати через дорогі енергоресурси, екологічні вимоги, вуглецеве регулювання та торговельні обмеження щодо імпортної сталі. Китайські виробники компонентів, за словами Юліуса, не мають аналогічного навантаження, а додаткову перевагу їм нібито забезпечує занижений курс юаня.
У результаті виникає парадоксальна ситуація: Брюссель намагається захистити власних металургів від дешевого імпорту сталі, але готові деталі, виготовлені за межами ЄС із тієї самої сталі, можуть залишатися конкурентнішими за продукцію європейських підприємств.
Із 1 липня в ЄС діє новий механізм захисту сталеливарної галузі. Він встановлює безмитні квоти на імпорт сталі та 50-відсоткове мито на обсяги понад визначені квоти. Єврокомісія пояснює такі заходи величезними надлишковими виробничими потужностями на світовому ринку сталі, які створюють ризик витіснення європейських підприємств.
Однак EUROMETAL вважає, що захисту самої сталі недостатньо. Якщо європейські заводи платитимуть більше за сировину,
енергію та викиди, а готові компоненти можна буде дешевше імпортувати з Азії, компанії отримають економічний стимул переносити виробництво за межі ЄС або просто закуповувати дедалі більше деталей у Китаї.
Наслідком може стати не лише скорочення зайнятості. У федерації наголошують: разом із заводами Європа втрачає інвестиції, технологічні компетенції, виробничий досвід і здатність самостійно забезпечувати критично важливі галузі економіки.
Десять трун біля Єврокомісії
Щоб привернути увагу європейської влади до проблеми, 7 вересня EUROMETAL проводить у Брюсселі незвичайну акцію протесту. Представники промисловості планують пронести навколо штаб-квартири Єврокомісії Berlaymont десять символічних трун.
Вони уособлюватимуть те, що, на думку організаторів, Європа ризикує втратити: виробничі потужності, промислові робочі місця, конкурентоспроможність та накопичені десятиліттями технологічні знання. Головне гасло акції фактично зводиться до вимоги «залишити виробництво в Європі».
Тривога промисловців виникла не на порожньому місці. За даними опитування Німецької торгово-промислової палати,
83% промислових компаній Німеччини вже відчувають посилення конкуренції з боку китайських підприємств. Більшість, однак, не планує залишати свої ринки: компанії намагаються відповідати інноваціями, скороченням витрат та пошуком нових напрямків збуту.
Торговельний дефіцит сягнув €360 млрд
Напруженість у відносинах Брюсселя та Пекіна посилює величезний торговельний дисбаланс. За підрахунками ЄС, китайський експорт до Європи перевищує європейські поставки до Китаю приблизно на €1 млрд щодня, а річний торговельний дефіцит Євросоюзу в торгівлі з КНР досяг близько €360 млрд.
Євросоюз уже застосовує торговельні обмеження проти окремих категорій китайських товарів. Зокрема, ще у 2024 році Брюссель запровадив додаткові мита на електромобілі китайського виробництва. Тепер увага дедалі більше зміщується на сталь, хімічну продукцію, комплектуючі та інші стратегічні товари.
Водночас Брюссель намагається не допустити повномасштабної торговельної війни. Наприкінці червня ЄС і Китай домовилися про тримісячний раунд консультацій, який має завершитися до наступної зустрічі сторін у Пекіні в жовтні.
Серед головних тем — скорочення торговельного дисбалансу, експортні обмеження, постачання рідкісноземельних матеріалів, захист інтелектуальної власності та правила Світової організації торгівлі.
Китай зі свого боку звинувачує Євросоюз у протекціонізмі та попереджає про можливі заходи у відповідь у разі нових обмежень проти китайських компаній.
Таким чином, Брюссель опинився перед складним вибором. Надто жорсткий захист внутрішнього ринку може спровокувати новий виток торговельного протистояння з другою економікою світу. Однак без додаткових заходів Європа ризикує дедалі сильніше залежати від китайських комплектуючих і втрачати власні виробничі потужності.
Саме тому суперечка навколо китайського імпорту поступово перетворюється з питання мит і цін на стратегічну дискусію про майбутнє європейської промисловості — і про те, яку частину критично важливого виробництва ЄС готовий залишити за своїми межами.
