Десятирічне перебування Антоніу Гутерреша на посаді генерального секретаря ООН добігає кінця. В Україні йому мало довіряють, його відносини з Ізраїлем затьмарені гострим конфліктом, а роботу Ради Безпеки й далі можуть блокувати уряди, які вона мала б притягувати до відповідальності.
За час його роботи були й конкретні здобутки, зокрема угода, що дала змогу відновити експорт зерна з українських портів під час російського вторгнення. Проте його намагання налагодити відносини з Москвою та суперечки довкола його позиції щодо Гази загострили питання про те, як він розпоряджається наявними повноваженнями.
Наступний генсек успадкує ці суперечки й ті самі інституційні обмеження. А щоб уникнути російського вето, йому ще й доведеться догодити Москві.
Брак довіри в УкраїніПроблема того, як підтримувати відносини з Москвою, не применшуючи її відповідальності за агресію, виникла ще до приходу Гутерреша.
У червні 2016 року його попередник Пан Гі Мун викликав обурення українського посла при ООН, заявивши, що Росія відіграє важливу роль у припиненні конфліктів в Україні та Сирії,
а також у захисті прав людини. Пан Гі Мун підтримував територіальну цілісність України, але водночас продовжував шукати співпраці з Москвою.
Гутерреш успадкував цей підхід. Під час візиту до Росії у травні 2021 року він подякував Путіну за російську підтримку ООН і закликав до поглиблення співпраці, зокрема у сфері прав людини. На той час Росія вже сім років окуповувала Крим.
За Гутерреша ООН і далі підтримувала територіальну цілісність України, а в доповідях, оприлюднених від його імені, документували порушення в окупованому Криму. Попри це, у своїй публічній дипломатії він продовжував представляти Москву як партнера, співпрацю з яким варто розвивати.
Особливе обурення в Україні викликав його візит на саміт БРІКС у Казані в жовтні 2024 року. Київ наголошував: Гутерреш прийняв запрошення Путіна, хоча на Саміт миру у Швейцарії в червні того ж року не приїхав. На той час Міжнародний кримінальний суд уже видав ордер на арешт Путіна.
У повідомленні ООН про їхню зустріч йшлося, що Гутерреш знову наголосив: вторгнення порушує Статут ООН і міжнародне право. Однак це застереження не нівелювало дипломатичного визнання,
яке засвідчила сама його присутність.
Недовіра до ООН пов’язана не лише з участю в самітах. У матеріалі Kyiv Post 2022 року про ставлення до українських працівників колишній співробітник Міжнародної організації з міграції, пов’язаної з ООН, стверджував, що іноземні колеги виїхали ще до вторгнення, тоді як для місцевого персоналу належної евакуації не організували.
В окремому інтерв’ю Kyiv Post тодішній постійний представник України при ООН Сергій Кислиця критикував розбіжності в позиціях усередині Секретаріату. За його словами, деякі посадовці пропонували власні трактування агресії замість того, щоб дотримуватися позиції Генеральної Асамблеї. Ці звинувачення стосувалися управління та внутрішньої дисципліни — сфер, за які Секретаріат відповідає незалежно від російського права вето.
Опитування, проведене в листопаді 2025 року на замовлення Центру «Нова Європа», показує рівень довіри до Гутерреша в Україні: йому довіряв приблизно кожен четвертий респондент, а не довіряли — понад половина. У телефонному опитуванні взяли участь 1 000 людей: 25,1% висловили довіру,
а 56,7% — недовіру.
Газа показала, що генсек може діяти рішучеРеакція Гутерреша на війну між Ізраїлем і ХАМАС показала: він готовий використовувати повноваження генсека, щоб спонукати Раду Безпеки до дій.
6 грудня 2023 року він уперше за час перебування на посаді застосував статтю 99 Статуту ООН, офіційно привернувши увагу Ради Безпеки до загрози, яку становила війна в Газі. Він домагався гуманітарного припинення вогню й попереджав, що забезпечувати захист цивільних і доставляти допомогу стає дедалі важче. Щодо України він цю статтю офіційно не застосовував.
Водночас деякі заяви Гутерреша викликали різку реакцію Ізраїлю. На засіданні Ради Безпеки в жовтні 2023 рокуГутерреш заявив, що напади ХАМАС «сталися не у вакуумі», пославшись на досвід життя палестинців в умовах того, що він назвав окупацією. При цьому, як свідчать історичні джерела, палестинці відкидали пропозиції врегулювання на основі створення двох держав.
Питання щодо виваженості його рішень постали й під час суперечок довкола Франчески Альбанезе — незалежної спеціальної доповідачки ООН з питань окупованих палестинських територій.
Її критикували за те, що вона називала вигадками повідомлення про «масові зґвалтування» під час нападів ХАМАС 7 жовтня 2023 року, а також за захист ХАМАС як «політичної сили».
Незалежні доповідачі не підпорядковуються Гутеррешу. Однак у липні 2025 року його речник виступив на захист Альбанезе у зв’язку із санкціями США, назвавши санкції проти спеціальних доповідачів небезпечним прецедентом.
Та попри значні зусилля Гутерреша щодо Гази, його втручання виявило й межі його впливу. Через два дні після застосування статті 99 США наклали вето на резолюцію із закликом до негайного гуманітарного припинення вогню.
Дипломатичні здобутки ГутеррешаНайпереконливіший аргумент проти суто негативної оцінки роботи Гутерреша — Чорноморська зернова ініціатива. Її погодили за посередництва ООН і Туреччини в липні 2022 року.
За рік, протягом якого діяла угода, вдалося експортувати понад 32 мільйони тонн зерна та інших продовольчих товарів до 45 країн. Українські аграрії знову отримали шлях для збуту своєї продукції за кордоном, а світові продовольчі ринки — підтримку, що допомогла їх стабілізувати.
Проте угода залежала від готовності Росії співпрацювати. Коли в липні 2023 року Москва вийшла з неї, Гутерреш не зміг змусити її продовжити виконання домовленостей.
Відбулися й адміністративні реформи.
У 2019 році ООН створила нові департаменти з питань управління та оперативної підтримки й розширила повноваження керівників. Однак головної проблеми Ради Безпеки ці зміни не розв’язали: постійні члени й далі можуть блокувати рішення, навіть якщо вони стосуються їхніх власних дій.
За місце Росії в Раді Безпеки відповідають держави-члениУкраїна й далі оскаржує правомірність того, що Росія посідає місце Радянського Союзу в Раді Безпеки ООН.
За офіційними даними ООН про членство, у грудні 1991 року Борис Єльцин повідомив організацію, що Росія продовжить членство СРСР, зокрема збереже його постійне місце в Раді Безпеки.
В інтерв’ю Kyiv Post 2022 року Кислиця стверджував, що Москва обійшла необхідні процедури вступу. Водночас він визнавав: навіть найближчі союзники України не були готові погодитися з цим аргументом.
Це оскарження так і не призвело до позбавлення Росії її місця.
Розв’язати це питання мають уряди через інституції ООН. Генеральний секретар не може зробити цього власним адміністративним рішенням.
Те саме стосується реформи Ради Безпеки. За статтею 108 Статуту ООН, зміни до Статуту мають ухвалити дві третини членів Генеральної Асамблеї, а потім ратифікувати дві третини держав-членів ООН, зокрема всі п’ять постійних членів Ради Безпеки.
Пакт заради майбутнього, ухвалений ООН у 2024 році, підтвердив зобов’язання реформувати Раду Безпеки. Проте він не скасував ані російського права вето, ані вимоги, за якою всі постійні члени мають ратифікувати зміни до Статуту. Як писав Kyiv Post у 2022 році, заклики до реформи раз у раз наштовхувалися на здатність Москви блокувати рішення, спрямовані проти неї самої.
Як складалася доля рішучіших генсеків?У тому ж інтерв’ю 2022 року Кислиця назвав очільника ООН «радше секретарем, ніж генералом». Для порівняння він навів приклад Даґа Гаммаршельда, який не боявся відкрито протистояти Москві.
Гаммаршельд загинув в авіакатастрофі у вересні 1961 року, коли намагався домовитися про припинення бойових дій у Конго.
Обставини його загибелі досі не з’ясовані. Кислиця прямо зазначив, що не береться стверджувати, ніби його вбили. Йшлося про ширшу проблему: опір впливових держав, із яким стикається генсек, коли діє рішуче.
Кислиця також відзначив Кофі Аннана — одного з популярніших очільників ООН — за ефективне виконання своїх обов’язків. Водночас він наголосив, що постійні члени Ради Безпеки обмежували можливості навіть тих генсеків, які успішно працювали на цій посаді.
Чого очікують від наступного очільника ООННове опитування Фонду ООН свідчить: респонденти очікують від наступного генсека більшого, ніж умілого управління організацією.
Серед 5 000 опитаних у 20 країнах 84% вважають ООН необхідною. Водночас 52% усіх респондентів обрали відповідь, що організація залишається потрібною, але їй важко досягати результатів.
Головним пріоритетом стало запобігання збройним конфліктам та їх припинення — його обрали 58% опитаних. На чолі ООН респонденти частіше хотіли бачити дипломата, керівника, здатного долати кризи, або морального авторитета, ніж людину, зосереджену передусім на внутрішніх реформах.
Тих, хто скептично ставиться до міжнародних інституцій, найбільше непокоїли слабкі механізми забезпечення виконання рішень і домінування впливових країн. Обидві проблеми пов’язані з тим, які повноваження держави готові надати організації.
Для опитування в кожній країні відібрали по 250 людей за невипадковим принципом. Україну до дослідження не включили. Тож результати відображають думки опитаних і не є репрезентативними для населення світу.
Новий генсек — ті самі обмеженняСемеро претендентів на посаду мають різний досвід і по-різному підходять до відносин із Москвою.
Аргентинець Рафаель Гроссі, очільник Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), вважає, що досвід врегулювання ядерних криз підготував його до роботи на чолі ООН. Однак його дії щодо окупованої Росією Запорізької АЕС викликали критику.
У квітні Greenpeace Україна розкритикувала його заяву про технічну можливість спільного використання станції Україною та Росією. Організація застерегла, що така пропозиція може легітимізувати роль окупанта.
МАГАТЕ документувало присутність російських військових і техніки на станції.
Проте суперечка точиться не навколо того, чи визнав Гроссі цю присутність. Питання в тому, чи достатньо він протидіє російському контролю над ЗАЕС, шукаючи практичних домовленостей із Москвою.
Представниця Коста-Рики Ребека Грінспан, яка очолює структуру ООН з торгівлі та розвитку, поєднує фахові знання з економіки з досвідом роботи на посаді віцепрезидентки своєї країни.
Її переговори про усунення перешкод для російського експорту продовольства й добрив були частиною зернової дипломатії ООН. Так вона здобула досвід пошуку компромісів, характерного для підходу Гутерреша.
Постійна представниця Гаяни при ООН Каролін Родрігес Біркетт публічно зайняла чіткішу позицію щодо виведення російських військ. У виступі на засіданні Ради Безпеки в січні 2025 року вона вимагала, щоб Росія негайно вивела свої сили з території України в її міжнародно визнаних кордонах.
Серед інших претендентів — колишня голова Генеральної Асамблеї Марія Фернанда Еспіноса, експрезидент Сенегалу Макі Салл, колишня еквадорська дипломатка Івонн А-Бакі та представник Уганди Олара Отунну, колишній спеціальний представник ООН з питань дітей і збройних конфліктів. Експрезидентка Чилі Мішель Бачелет зняла свою кандидатуру у вересні.
Особливе занепокоєння викликає прихильність А-Бакі до позиції Москви. Під час слухань кандидатів на посаду генсека ООН вона припустила, що Росія могла б припинити війну, а Україна — відмовитися від вступу до НАТО. Водночас вона заявила, що кордони потрібно поважати. Її підхід помітно відрізняється від чіткої вимоги Родрігес Біркетт вивести російські війська.
У будь-якому разі для обрання потрібні щонайменше дев’ять голосів у Раді Безпеки й відсутність вето з боку будь-якого постійного члена. Тож хоч би хто став наступним генсеком, без схвалення Кремля йому не обійтися.
