Суд Європейського Союзу постановив, що держави-члени ЄС не можуть автоматично призупиняти розгляд заяв про надання міжнародного захисту лише через те, що заявник уже користується тимчасовим захистом.
Такі заяви мають розглядатися у строки, передбачені законодавством Євросоюзу, хоча за виняткових обставин допускається їх продовження. Про це йдеться у рішенні Суду ЄС від 1 жовтня 2026 року у справі C-249/25 (Jilin).
Чоловік отримав тимчасовий захист у Нідерландах, але його заяву про притулок не розглядалиСправа стосувалася громадянина Китаю уйгурського походження, який у березні 2022 року прибув до Нідерландів разом із дружиною — громадянкою України — та їхньою дитиною. До 24 лютого 2022 року сім’я проживала в Україні.
У квітні 2022 року чоловік подав заяву про надання міжнародного захисту.
Нідерландська влада надала йому тимчасовий захист як члену сім’ї громадянки України. Водночас розгляд його заяви про міжнародний захист призупинили до завершення періоду дії тимчасового захисту.
На початку 2024 року чоловік заявив, що міністр у справах притулку та міграції Нідерландів не забезпечив розгляду його заяви у строки,
встановлені правом ЄС.
Не отримавши відповіді, він звернувся до суду в Гаазі. Суд зобов’язав компетентний орган ухвалити рішення за його заявою.
Однак це рішення оскаржили. Державна рада Нідерландів, яка розглядала скаргу, звернулася до Суду Європейського Союзу за роз’ясненням.
Ключове питання полягало в тому, чи дозволяє законодавство ЄС автоматично призупиняти розгляд заяв про міжнародний захист до закінчення строку тимчасового захисту.
Тимчасовий захист не скасовує права на притулок — позиція Суду ЄССуд ЄС нагадав, що механізм тимчасового захисту запроваджено для забезпечення негайного захисту людей, які були змушені залишити свої домівки внаслідок масового переміщення населення.
Його призначення — швидко надати переміщеним особам основні гарантії перебування в державах-членах ЄС, зокрема тоді, коли національні системи надання притулку можуть не впоратися з великою кількістю заяв.
Водночас тимчасовий захист і міжнародний захист є різними правовими механізмами.
Суд наголосив, що особа, яка користується тимчасовим захистом, має право в будь-який момент подати заяву про надання міжнародного захисту.
Ці процедури можуть відбуватися паралельно. При цьому відмова в наданні міжнародного захисту сама собою не призводить до втрати тимчасового захисту.
Суд також зазначив, що директиви ЄС, які регулюють процедури надання міжнародного захисту, поширюються і на заявників, які вже мають тимчасовий захист.
Отже, для розгляду їхніх заяв діють загальні процедурні правила, зокрема щодо строків ухвалення рішень.Чи можуть країни ЄС затримувати розгляд заяв про міжнародний захист
Суд ЄС визнав, що держави-члени можуть стикатися з об’єктивними труднощами під час розгляду великої кількості заяв.
Наприклад, коли за короткий час до компетентних органів надходить значна кількість звернень, адміністративні можливості держави можуть виявитися недостатніми для дотримання всіх установлених строків.
За таких обставин право ЄС допускає продовження строків розгляду заяв за наявності передбачених законодавством підстав.
Однак масове й автоматичне призупинення розгляду заяв лише через наявність у заявників тимчасового захисту суперечить праву Євросоюзу.
На думку Суду ЄС, така практика фактично позбавляла б людей ефективної можливості отримати міжнародний захист за результатами індивідуального розгляду їхніх обставин.
Водночас Суд не виключив виняткових ситуацій, коли держава об’єктивно не може розглянути всі заяви в установлені строки.
У такому разі компетентні органи можуть запроваджувати поетапний розгляд заяв, зокрема визначати черговість або пріоритетність їх опрацювання.
Однак такі заходи мають бути обґрунтованими та спрямованими на подолання конкретних адміністративних труднощів, а не на автоматичне відкладення розгляду всіх заяв до завершення тимчасового захисту.
Національні суди повинні перевіряти, чи справді порушення строків зумовлене об’єктивною неможливістю своєчасного розгляду заяв, а не загальною практикою їх призупинення.
Що означає рішення Суду ЄСПравова позиція Суду ЄС стосується всіх осіб, на яких поширюється відповідний режим тимчасового захисту, зокрема українців, які залишили країну через війну.
Із рішення випливають кілька важливих висновків:
- Тимчасовий захист не забороняє звертатися по міжнародний захист. Людина може подати відповідну заяву, навіть якщо вже користується тимчасовим захистом у державі ЄС.
- Наявність тимчасового захисту не є підставою для автоматичного призупинення розгляду заяви. Компетентні органи повинні застосовувати передбачені правом ЄС процедурні правила.
- Відмова в міжнародному захисті не означає автоматичної втрати тимчасового захисту. Ці правові режими мають різні підстави застосування.
- Затримки розгляду можливі, але мають бути обґрунтованими. У виняткових випадках держава може застосовувати необхідні заходи через надмірне навантаження на систему розгляду заяв.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
