Ціна на пальне сьогодні стала предметом політики більше, ніж економіки. 13 вересня президент США Дональд Трамп закликав Україну припинити "вибивати" російські нафтопереробні заводи, прямо пов'язавши ці удари з цінами на американських заправках. Частина медіа підхопила тезу без перевірки, і в головах утворилася каша. Тож варто повернутися до класичної моделі: як насправді утворюється ціна на нафту і пальне — і чому Україна тут не причина, а жертва.
Пояснення має кілька рівнів. Перший рівень — структура самої ціни. Ціна літра дизеля на АЗС — це не ціна нафти. Вона складається з кількох пунктів: вартості сирої нафти, яку задають біржові еталони Brent і WTI; маржі переробки, тобто різниці між ціною нафти та готового пального; логістики — фрахту танкерів, страхування вантажу, зберігання; податків і акцизів конкретної держави; і, нарешті, націнки мережі заправок. Кожен пункт реагує на власні фактори, тому нафта і дизель можуть дорожчати з дуже різною швидкістю.
Зараз це видно як ніколи. 29 жовтня ф'ючерс на Brent коштував близько 114 $ за барель, тоді як дизель на європейських ринках тримається на позначці близько 200 $ за барель.
Розрив майже вдвічі — це не дефіцит нафти, а дефіцит переробки. Світу бракує не сировини, а заводів, які перетворюють її на пальне, і безпечних маршрутів, якими це пальне можна довезти.
Другий рівень — спекулятивна природа ринку. Більшість угод укладається не на реальні барелі, а на ф'ючерси — контракти на майбутні поставки. Трейдери торгують очікуваннями, і в ціну закладається премія за ризик. Найсвіжіший приклад: увечері 11 жовтня Трамп оголосив у Truth Social про "енергетичне перемир'я" між росією та Україною. Ринок спершу відповів падінням, але невдовзі після заяви росія вдарила по електростанції в Харкові, і вже 12 жовтня нафта Brent подорожчала на 2%. Жоден барель не з'явився і не зник — ціну рухали лише слова.
Третій рівень — природа дефіциту. Тут важливо розрізняти два його типи. Економічний виникає, коли попит перевищує пропозицію: зростає споживання, бракує видобутку чи потужностей переробки. Безпековий — коли пропозиція фізично існує, але її неможливо безпечно добути, переробити чи доставити. Саме він сьогодні диктує ринок: війна довкола Ірану, атаки на нафтову інфраструктуру Близького Сходу,
загроза судноплавству в Ормузькій протоці та свіжі удари хуситів по Саудівській Аравії.
Звідси головне. Прихильники тези "дизель злетів через Україну" ігнорують арифметику. За оцінкою KSE Institute, з березня по серпень 2026 року втрати експорту з регіону Перської затоки сягнули 152 млн барелів, що більш ніж удвічі перевищує скорочення російського експорту (68 млн барелів), а морський експорт російського дизеля становить лише близько 4% світової торгівлі. Так, удари по НПЗ скоротили російське виробництво. Але експорт заборонила сама москва — щоб урятувати власний внутрішній ринок перед зимою.
Ба більше, російський дизель почав зникати зі світового ринку задовго до ударів — через російську агресію. 5 лютого 2023 року ЄС запровадив ембарго на морський імпорт російських нафтопродуктів, а країни G7 — цінову стелю на них. Російські НПЗ стали ціллю, бо пальне з них заправляє армію, що щодня б'є по українській енергетиці, а виручка наповнює бюджет війни. Причин подорожчання дві, і обидві — війни: агресія росії проти України та війна на Близькому Сході, а аж ніяк не право України на самооборону.
Тому й "угода" Трампа з росією про поставки дизеля картини не змінить: заявлені обсяги надто малі порівняно з потребами світового ринку, і населення змін у цінах майже не відчує. Ціну на пальне формують заводи, танкери та безпека маршрутів, а не пости в соцмережах.
