Уявіть собі державу, чия безпека тримається на міцних, але невидимих нитках розвідувальних даних. А тепер уявіть, що ці нитки починають рватися, а інформація, життєво важлива для ухвалення рішень, перестає надходити до тих, хто покликаний захищати країну. Саме така тривожна картина розгортається у Сполучених Штатах, де, за даними Reuters, обмін інформацією між розвідувальними службами та Конгресом сповільнився, а подекуди й зовсім припинився. Це не просто бюрократична затримка, а потенційна загроза для національної безпеки та демократичного нагляду, що викликає гострі дебати та побоювання серед експертів. Завіса над таємницями: Суть конфлікту
Останні звіти інформаційного агентства Reuters, що з’явилися 3 листопада 2026 року, висвітлили критичну ситуацію: обмін розвідувальними даними між американськими спецслужбами та Конгресом, а також між різними федеральними відомствами, значно сповільнився, а в деяких випадках навіть повністю зупинився протягом другого терміну президентства Дональда Трампа. Ця інформація, отримана від восьми діючих та колишніх посадовців,
а також від осіб, обізнаних із ситуацією, вказує на глибокий розкол у серці американської системи національної безпеки.
Основною причиною цих збоїв називають напруженість між Офісом Директора національної розвідки (ODNI) та Центральним розвідувальним управлінням (ЦРУ), яка особливо загострилася під час перебування на посаді Директора національної розвідки Тулсі Габбард. За словами джерел, команда Габбард звинувачувала законодавців у витоку інформації до преси, що стало однією з причин припинення обміну даними.
Крім того, ЦРУ припинило брати участь у спільному написанні аналітичних звітів з Національною розвідувальною радою (NIC) – аналітичною групою в структурі ODNI. Це рішення призвело до зменшення кількості комплексних звітів, які мали б консолідувати погляди всієї розвідувальної спільноти для осіб, що приймають рішення, зокрема з таких важливих тем, як Іран. Законодавці та їхні співробітники також короткочасно припиняли отримувати розвідувальні звіти від офісу Габбард після військового втручання США в Ірані у червні 2025 року та після захоплення колишнього президента Венесуели Ніколаса Мадуро у січні 2026 року.
Ситуація загострилася до такої міри, що керівнику апарату Білого дому Сьюзі Вайлес довелося кілька разів втручатися, щоб розрядити напругу. Зазначені проблеми не обмежуються лише міжвідомчими конфліктами. Офіс Директора національної розвідки також припинив інформувати Конгрес про загрози виборам у 2025 році. Ці ”відомчі війни” та скорочення бюджетів національних безпекових агентств, а також усунення ”нелояльних” посадовців, спричинили деморалізацію серед аналітиків, які тепер обережніші у своїх оцінках, щоб уникнути політичної помсти. Навіть Федеральне бюро розслідувань (ФБР) припинило обмінюватися деякими розвідувальними даними з Національним контртерористичним центром через підозри у перевищенні повноважень.
Подібні інциденти вже мали місце. У липні 2025 року адміністрація Трампа планувала обмежити обмін секретною інформацією з Конгресом після витоку оцінки ударів по ядерних об’єктах Ірану, що суперечила заявам президента. Цей витік стався після того, як дані, підготовлені Розвідувальним управлінням Міністерства оборони (DIA), були передані Конгресу через систему CAPNET.
Історичні прецеденти: Напруга між гілками влади
Конфлікти між виконавчою та законодавчою гілками влади щодо доступу до розвідувальної інформації не є новими для США. Історія американського нагляду за розвідкою є циклічною, позначеною періодами інтенсивного контролю, що часто слідують за великими скандалами або провалами.
Ключові органи нагляду – Постійний спеціальний комітет Палати представників з розвідки (HPSCI) та Спеціальний комітет Сенату з розвідки (SSCI) – були створені у 1970-х роках. Це сталося після гучних розслідувань комітетів Черча та Пайка, які виявили численні зловживання з боку ЦРУ та інших розвідувальних агентств, включаючи стеження за американськими громадянами, незаконне прослуховування та приховування інформації . Ці розслідування кардинально змінили підхід до розвідувальної діяльності, заклавши основи для постійного та регулярного нагляду з метою запобігання майбутнім зловживанням владою.
Однак, незважаючи на ці реформи, нагляд залишається складним завданням. Комісія 9/11, яка розслідувала теракти 2001 року, назвала тодішню систему нагляду ”дисфункціональною”,
вказуючи на брак ”влади, впливу та сталої спроможності”. Серед постійних викликів – контроль виконавчої влади над класифікацією інформації та її приховуванням від Конгресу. Виконавча влада часто тлумачить зобов’язання ”повністю та своєчасно інформувати” Конгрес досить широко, що створює простір для конфліктів. Крім того, зростаюча партійність у комітетах з розвідки також підриває їхню здатність ефективно виконувати свої функції.
Існують також випадки, коли самі розвідувальні агентства порушували встановлені правила. У 2014 році сенатор Даян Файнштейн, тодішня голова Комітету Сенату з розвідки, публічно звинуватила ЦРУ у неправомірному доступі до комп’ютерів Сенату та спробах залякати слідчих Конгресу. Розслідування Генерального інспектора ЦРУ підтвердило, що співробітники агентства ”неналежним чином” отримали доступ до комп’ютерів Сенату, що свідчить про глибокі проблеми у взаємодії.
Наслідки для національної безпеки та демократії
Наслідки призупинення обміну розвідувальними даними є далекосяжними та потенційно катастрофічними. Колишні посадовці та зовнішні експерти попереджають,
що такі збої ризикують залишити політиків з неповною картиною загроз, що стоять перед країною. Це, своєю чергою, може призвести до повторення розвідувальних провалів, подібних до тих, що були виявлені після терактів 11 вересня 2001 року.
Неповна інформація ускладнює ухвалення обґрунтованих рішень щодо зовнішньої політики, військових операцій та внутрішньої безпеки. У світі, де загрози є глобальними та багатогранними – від кібератак до тероризму та агресивних дій інших держав – своєчасний та повний доступ до розвідувальних даних є критично важливим.
Збої в обміні інформацією також підривають здатність федерального уряду ефективно реагувати на такі проблеми, як загрози виборам. Це створює вразливості, якими можуть скористатися зовнішні вороги та внутрішні дестабілізатори.
Крім того, ерозія довіри та співпраці між розвідувальною спільнотою та Конгресом ставить під загрозу сам принцип демократичної підзвітності. Розвідувальні агентства, що діють у таємниці, повинні підлягати ефективному нагляду, щоб запобігти зловживанням владою та забезпечити їхню відповідність конституційним принципам.
Якщо Конгрес не має доступу до необхідної інформації, він не може належним чином виконувати свою роль ”сторожового пса” демократії.
На міжнародному рівні, ослаблення внутрішнього обміну розвідувальними даними може мати каскадні наслідки. Союзники США, спостерігаючи за внутрішніми розколами, можуть обмежити свій доступ до інформації, побоюючись, що їхні дані можуть бути використані неналежним чином або що США втрачають здатність ефективно використовувати розвіддані. Це може підірвати глобальні розвідувальні альянси, які є життєво важливими для протидії транснаціональним загрозам.
Навіть у сфері кібербезпеки, де обмін інформацією між приватним сектором та урядом є критично важливим, виникли проблеми. Закінчення терміну дії Закону про обмін інформацією про кібербезпеку 2015 року (CISA 2015) без його поновлення призвело до втрати правового захисту та підвищення ризиків для компаній, які обмінюються даними про кіберзагрози. Це може призвести до зменшення потоку цінних розвідувальних даних про кіберзагрози, що зробить країну більш вразливою.
Голоси з Капітолію: Реакція законодавців
Законодавці традиційно відіграють ключову роль у нагляді за розвідувальними службами, і будь-яке обмеження доступу до інформації викликає у них занепокоєння. Представники Демократичної партії, зокрема, висловлювали обурення з приводу планів адміністрації Трампа обмежити обмін секретною інформацією. Сенатор Чак Шумер, лідер меншості в Сенаті, заявив, що ”це не про національну безпеку, це про невпевненість Трампа. Президент Трамп припиняє передачу розвідданих Конгресу, викликаючи одне чітке питання: що він приховує?”.
Представник Джим Хаймс, високопоставлений член Комітету Палати представників з розвідки, визнав, що витік інформації є ”неприйнятним”, але також наголосив, що ”неприпустимо, щоб адміністрація використовувала необґрунтовані спекуляції [як виправдання] для відключення Конгресу”. Він підкреслив, що федеральне законодавство вимагає від членів комітетів Конгресу з розвідки бути ”повністю та своєчасно інформованими” і висловив очікування, що розвідувальна спільнота США ”дотримуватиметься закону”.
Ці заяви підкреслюють фундаментальний конфлікт між прагненням виконавчої влади до контролю над інформацією та конституційним обов’язком Конгресу здійснювати нагляд.
Законодавці розглядають вимоги щодо звітності як критичну противагу, особливо положення про те, що президент повинен ”повністю та своєчасно інформувати Конгрес, через його розвідувальні комітети, про всю розвідувальну діяльність”.
Розширений контекст: Роль розвідки у сучасному світі
В епоху глобальних викликів, від геополітичної нестабільності до кібервійни та гібридних загроз, роль розвідувальних служб є більш значущою, ніж будь-коли. Вони є очима та вухами держави, надаючи інформацію, необхідну для прогнозування, запобігання та реагування на загрози. Однак, саме через їхню таємну природу, розвідувальні агентства потребують ретельного нагляду.
Без належного контролю існує ризик зловживання владою, порушення громадянських свобод та неефективного використання ресурсів. Історія знає багато прикладів, коли відсутність нагляду призводила до серйозних помилок, як-от участь ЦРУ у внутрішньому стеженні в рамках ”Операції Хаос” або діяльність ФБР у програмі COINTELPRO. Тому баланс між необхідністю секретності та вимогою підзвітності є делікатною, але життєво важливою складовою будь-якої демократичної держави.
Зміни у геополітичному ландшафті, включаючи зростання впливу Китаю та Росії, а також постійні загрози з боку Ірану та транснаціональних терористичних груп, вимагають від розвідувальної спільноти та її наглядових органів максимальної ефективності та співпраці. Будь-які внутрішні розколи або обмеження обміну інформацією лише послаблюють загальну здатність країни протистояти цим викликам.
Шляхи до відновлення довіри та співпраці
Хоча поточна ситуація викликає серйозне занепокоєння, є ознаки того, що кроки до відновлення нормального функціонування вже робляться. Джей Клейтон, який став Директором національної розвідки у серпні (ймовірно, 2026 року), відновив брифінги для Конгресу щодо загроз виборам. Це важливий крок у напрямку відновлення довіри та співпраці.
Колишні посадовці, працюючи на двопартійній основі, вже розробляють плани з відновлення розвідувальної спільноти в наступній адміністрації, зокрема в Інституті Гувера Стенфордського університету. Це свідчить про усвідомлення проблеми та прагнення знайти довгострокові рішення.
Для успішного відновлення довіри та ефективності необхідно:
1. Відновити повний та своєчасний обмін інформацією: Розвідувальні служби повинні надавати Конгресу всю необхідну інформацію, дотримуючись законодавчих вимог.
2. Забезпечити прозорість та підзвітність: Чіткі правила обміну інформацією та механізми вирішення суперечок мають бути розроблені та зафіксовані.
3. Посилити нагляд Конгресу: Комітети з розвідки потребують адекватних ресурсів, експертизи та політичної волі для ефективного виконання своїх функцій.
4. Деполітизувати розвідувальну діяльність: Необхідно створити середовище, де аналітики можуть надавати об’єктивні оцінки без страху політичної помсти.
5. Відновити довіру всередині розвідувальної спільноти: Вирішення внутрішніх конфліктів та ”відомчих війн” є критично важливим для злагодженої роботи.
Ці кроки є фундаментальними для забезпечення того, щоб американська розвідувальна спільнота могла ефективно захищати національні інтереси, а Конгрес – належним чином здійснювати свій конституційний обов’язок нагляду. Без цього делікатний баланс між безпекою та свободою, що є основою демократичної держави, залишатиметься під загрозою.
Джерела
1. Congressional Oversight of the Intelligence Community | The Belfer Center for Science and International Affairs
2. Legislative Oversight of Intelligence
3. Congressional Oversight of US Intelligence Activities – Scholarship @ GEORGETOWN LAW
4. CONGRESS, OVERSIGHT AND THE U.S. INTELLIGENCE COMMUNITY – CIA
5. Future Challenges: The Roots of Weak Congressional Intelligence Oversight
6. History & Jurisdiction – House Permanent Select Committee on Intelligence
