У відносинах конституційної влади Молдови та сепаратистів з Придністров'я – нова криза. Кишинів, який зазвичай дуже боїться робити будь-що стосовно проросійської влади Тирасполя, пішов ва-банк. Уряд публічно оголосив про "дуже особливі" санкції проти номінального лідера придністровського регіону, самопроголошеного президента Вадима Красносельського.
Такого покарання, здається, ще ніколи не було у світовій історії боротьби з сепаратизмом.
Громадянина Росії Красносельського, який легально (і далеко не вперше) поїхав до Москви – обіцяють пропустити назад у Придністров’я, яке він незаконно очолює. Але потім – п’ять років не випускатимуть з країни.
Ця погроза звучить украй дивно. Вона суперечить законодавству Молдови, міжнародному праву та й просто логіці. Причому у Кишинева є всі підстави, щоб заборонити лідеру сепаратистського регіону повернення у Придністров’я – але на цей крок там не зважуються.
Влада Молдови вважає, що Красносельський сам вирішить не повертатися.
Там впевнені, що перспективу лишитися у Молдові він сприйме як покарання.
Зараз почалася гра "хто злякається більше".
Погрози уряду позбавлені юридичного ґрунту і можуть бути блефом. Та незалежно від того, чим закінчиться цей раунд, і незалежно від вибору Красносельського – ближчим часом він перестане були лідером Придністров'я.
Наступник Красносельського вже визначений. Новим "президентом республіки" мають оголосити міліціонера Віталія Нягу. Кремль вже схвалив його призначення, а карикатурні "вибори" у Придністров’ї призначені на грудень.
"Європейська правда" пояснює, що відбувається у регіоні під гібридною російською окупацією, що змусило владу Молдови вдатися до ризикового плану, якою є важлива відмінність Нягу від Красносельського та у яких питаннях не варто чекати змін.
Орден із наслідкамиЦя історія розпочалася у середу 4 листопада. У Росії святкують державне свято, "День народної єдності", тож цього дня відбуваються всілякі урочистості. Надвечір органи російської держпропаганди оприлюднили відео з такої події: на ньому так званий "президент" Росії Владімір Путін вручив державну нагороду – Орден пошани – так званому "президенту" Придністров'я Вадиму Красносельському.
Той у відповідь виступив з промовою про глибоку вдячність Росії,
про підтримку "русского міра" у Придністров'ї тощо.
У цій промові від нього не прозвучало жодної нової тези – все це Красносельський повторював багато разів за останні роки. Несподіванкою стала радше сама поїздка придністровського лідера до Москви, адже про подорож до того не повідомляли.
Його виїзд за кордон, звісно ж, не міг відбутися без відома та без згоди офіційного Кишинева. Але треба наголосити: ставлення до керівництва Придністров'я у Молдові зовсім не таке, як було у нас щодо сепаратистів у Криму та на Донбасі навіть до повномасштабного вторгнення РФ.
Члени уряду Молдови відкрито зустрічаються з де-факто владою Придністров'я, навіть з так званим "міністром закордонних справ" Віталієм Ігнатьєвим, якого вважають ключовим емісаром РФ у регіоні. Колишній прем'єр-міністр Дорін Речан публічно визнавав, що регулярно спілкується із "президентом" Красносельським. Також офіційний Кишинів багато разів випускав у закордонні вояжі представників сепаратистської влади, і навіть має спеціальну процедуру затвердження таких дозволів.
Тому поява Красносельського у Кремлі могла здивувати,
але навряд чи когось шокувала.
Тим більше дивним став розвиток подій наступного дня.
Вранці 5 листопада офіс з реінтеграції – головна урядова структура, відповідальна за Придністров'я – вийшов із офіційною заявою:
Красносельського покарають за цей вояж.
Представники уряду навіть проанонсували санкцію. "Після повернення ми застосуємо до Красносельського обмежувальні заходи, зокрема заборону на виїзд з території країни строком на 5 років". В урядовому офісі пояснили, що Красносельський порушив домовленості щодо свого виїзду: мовляв, він обіцяв, що їде до Москви домовлятися про постачання газу з РФ у сепаратистський регіон "за посередництва ОБСЄ". В уряді також заявили, що вважають дії Красносельського у Москві "провокацією"
Те саме, але із деталями, повторив спікер парламенту Молдови Ігор Гросу, визнавши, що йдеться про покарання саме за орден. Отримання його не було у домовленостях щодо мети поїздки.
"Жест, який вчинив диктатор Путін щодо цієї особи, очевидно, є провокацією, – так само заявив Гросу. – А оскільки він (Красносельський) вчинив цю провокацію, то після повернення йому буде заборонено
залишати територію Республіки Молдова протягом наступних п’яти років", – сказав Гросу.
Заборона всупереч законуСпершу, коли заява про заборону виїзду лідера Придністров'я з Молдови пролунала від уряду – здавалося, що це якась помилка або описка.
Красносельський не є громадянином Молдови, у нього є громадянство Росії та України (про останнє свідчать журналістські розслідування та підтверджують джерела ЄП). Тому логічно було би припустити, що йдеться про заборону в'їзду до Молдови – тим більше, що останнім часом офіційний Кишинів кілька разів вчиняв так щодо придністровських посадовців, які літали на відпочинок абощо.
Та й конкретно щодо Красносельського є юридичні підстави для заборони в'їзду. Нещодавно уряд – не з власної ініціативи, а вимушено, за рішенням суду – письмово підтвердив кишинівському виданню Zona de Securitate, що придністровський "президент" перебуває на території країни нелегально. А за законодавством (ст.150 п.f закону Молдови про в'їзд та перебування іноземців) це маэ наслідком заборону в'їзду на 5 років.
Але його роками продовжували пускати через кордон суто з мотивів політичної доцільності (що саме собою звучить дико для правової держави,
що претендує на вступ до ЄС).
Та у разі, якщо лідер сепаратистського регіону дійсно порушив умови свого візиту до Москви і Кишинів прагнув повернутися у поле закону -то мав усі підстави відмовити йому у поверненні. Тож варто було чекати заборони в'їзду, а не виїзду як про це оголосили.
Та в уряді поспішили запевнити: це не помилка, а хитра задумка.
З окремими поясненнями щодо цього виступив прем’єр Молдови Василє Тофан.
Він заявив, що жорстка реакція Кишинева із забороною в'їзду так званому президенту Придністров'я була би "планом Москви". І саме тому, мовляв, Кишинів вирішив діяти інакше. Тофан також запевнив, що Красносельський, за його даними, "звалив" назавжди і не планує повертатися.
"Він уже запланував переїзд із сім’єю до Росії. І нас підштовхують до того, щоб він міг приїхати й заявити: "Дивіться, я не повертаюся до Молдови, бо мені не дозволяють. Тому ми ухвалили асиметричне рішення. Ми кажемо: "будь ласка, повертайтеся до Тирасполя, живіть у своїй так званій республіці, а ми вводимо заборону на виїзд з країни строком на п’ять років". І мені дуже цікаво,
яке рішення тепер ухвалить товариш Красносельський", – поділився Тофан.
Кілька поінформованих джерел "Європейської правди" підтвердили, що заява Тофана про намір Красносельського лишитися у Москві має підґрунтя. Мовляв, самопроголошений "президент" Придністров'я вже вивіз туди свою родину (ці дані не підтверджені і викликають певний сумнів).
Але хай там як, та намір уряду не випускати його після повернення – позбавлений будь-якої юридичного ґрунту.
Молдавські юристи наголошують: уряд не має жодних законних інструментів для цього. "Закон не передбачає заборони виїзду для іноземців. Виїзд можна заборонити лише у кількох випадках, як-то процесуальний статус підозрюваного, медичні обмеження тощо. Я з певністю стверджую що ці випадки до Красносельського не застосовуються", – каже "Європейській правді" Вадим Вієру, молдавський юрист з правозахисного об'єднання Promo-LEX, яке спеціалізується, зокрема, на питаннях Придністров'я.
Колишній глава прикордонної служби Молдови Росіян Васілой теж поставив під сумнів здатність уряду виконати цю обіцянку і закликав не забувати про існування правил,
якими мають керуватися прикордонники. "Твердість держави має йти рука в руку з дотриманням закону", – написав він.
Втім, схоже що і прем'єр-міністр не в курсі, як можливо виконати його ж обіцянку. На запитання журналістів він відповів, що це "не техніко-юридичне, а політичне питання".
Від кого тікає КрасносельськийВідкладемо ненадовго питання про те, чи зможе Кишинів втілити обіцяне.
Не менш важливо, що про намір "президента" сепаратистського регіону лишитися у Москві (можливо, не зараз, а згодом) – усі кажуть всерйоз. Річ у тім, що дуже скоро багаторічний номінальний керівник регіону має втратити свою владу.
Вже за місяць, у грудні, у Придністров'ї відбудуться так звані "президентські вибори". Як і раніше, коли на цю посаду призначали Красносельського, реального голосування не буде, а переможець змагання відомий наперед. У списку кандидатів наразі є дві особи. Один з них, депутат від чинної влади Вадим Кравчук, виконує роль статиста і балотується лише для того, щоб бюлетень був з кількома прізвищами.
Другий кандидат, Віталій Нягу, стане новим "президентом республіки".
Це – міністр внутрішніх справ у самопроголошеному уряді Придністров'я. Зараз державна машина, а також рупори російської пропаганди у регіоні розповідають про його звершення та готують суспільство до думки про те що Нягу – це їхній лідер, якого треба цінувати та підтримувати.
І це дає підстави стверджувати, що Москва його кандидатуру погодила.
А головне – що його погодив власник бізнесової групи "Шериф" Віктор Гушан, який є найвпливовішою людиною у регіоні.
Цікава деталь. Вадим Красносельський свого часу також був міністром внутрішніх справ, а потім – співробітником "Шерифу".
Після обрання, за численними твердженнями джерел, Красносельський виконував радше роль весільного генерала. Реальну владу у Придністров'ї поділяють Гушан із вертикаллю "Шерифу" та Росія, яка керує через силовиків, КДБ та своїх членів уряду, на кшталт Ігнатьєва. Цей розподіл не має змінитися і після заміни одного "президента" на іншого.
Хоча принаймні одна відмінність є.
Нягу, на відміну від Красносельського, має паспорт громадянина Молдови. Це створює цікаві повороти у майбутніх відносинах Кишинева і Тирасполя.
У тому числі – центральна влада матиме менше можливостей контролювати поїздки нового лідера сепаратистів за кордон.
Утім, нинішня історія дає підстави сумніватися, чи буде Кишинів перейматися дотриманням букви закону.
Психологічне протистояння Кишинева і МосквиВарто додати трохи контексту – чому ж з'явилася настільки нервова реакція з боку молдовської влади на візит Красносельського до Кремля. Адже, як вже йшлося, він не заявив у Москві нічого принципово нового і навіть був доволі стриманим у висловлюваннях порівняно з тим, що лунало від нього у Тирасполі. Нагородження Путіним теж не є чимось надзвичайним – у Молдові навіть у парламенті вистачає друзів РФ із тамтешніми нагородами.
Офіційна версія Молдови не витримує жодної критики.
"Це спроба Росії перешкодити європейській інтеграції Республіки Молдова", – йдеться у письмовій заяві урядового офісу з реінтеграції. Ту саму тезу повторили й інші офіційні представники Кишинева.
Але це пояснення геть позбавлене глузду та ґрунту.
Воно більше схоже на спробу підвести під свої дії популярну підставу
Також не витримує критики твердження урядовців про те,
чому вони не хочуть застосувати до Красносельського законну та логічну санкцію: заборонити йому в'їзд до країни. Не пролунало жодної ідеї про те, як це могло би "ескалювати ситуацію" абощо. Тим більше зважаючи на те, що у Придністров’ї все одно скоро зміниться номінальний керівник.
Однак існує версія, яку Європравда почула від співрозмовників у Кишиневі.
Річ у тім, що вручення ордену Путіним дійсно обурило частину молдовського суспільства, нехай і невелику. І найголовніше: це обурення підхопили політичні конкуренти чинної президентки Маї Санду – партії та політики, які також борються за прорумунський електорат. Саме від них ще ввечері 4 листопада почали лунати звинувачення та докори на адресу уряду у бездіяльності, у видачі чергового дозволу Красносельському вояжувати до Москви тощо.
Тож уряд мав їм відповісти, щоб не втратити обличчя перед частиною своїх виборців.
А діяти рішуче і заборонити Красносельському повернення – у Кишиневі не зважилися. Це було би протистоянням, але не з Москвою, а з західними партнерами. Адже його поїздка до Москви відбувалася за узгодженням з ОБСЄ,
і Кишинів гарантував йому безпечне повернення.
Що ж, політична доцільність дійсно часом виправдовує навіть юридично сумнівні дії.
Утім, лишається інтрига: то чи повернеться Красносельський?
Навіть якщо так званий "президент Придністров'я" дійсно планував більше не повертатися додому аж до виборів та передачі де-факто влади в регіоні своєму наступнику – тепер, ймовірно, йому доведеться це зробити. Бо це може виявитися вимогою або вказівкою Москви.
Для Росії є значною спокуса дограти цю партію до кінця і довести, що Кишинів блефував.
У Кишинева, зі свого боку, буде політична потреба довести, що уряд не поступиться перед сепаратистами і виконає навіть юридично хиткі обіцянки.
У цьому разі за потреби влада Молдови може вчинити асиметрично – і навіть підняти старі кримінальні справи про бандитизм та свавілля, за яке Красносельський відповідав, коли керував придністровською "міліцією". Наприклад, вважають, що у нульових роках він особисто керував нападами на молдовські виборчі дільниці поблизу Дубоссар.
Та й зрештою, у 2023 році Молдова додала у Кримінальний кодекс статті про покарання за сепаратизм. І якщо питання стане руба – то можливо їх уперше застосують. Принаймні, у Красносельського має бути таке побоювання.
Словом, ставки у відносинах Кишинева, Тирасполя і Москви у ці дні дійсно зросли, хоча причина цього зростання була доволі штучною. Передбачити розвиток подій наразі складно. Хоча попередній досвід свідчить: Кишинів частіше уникає жорсткого протистояння і обмежується блефом, розраховуючи виграти без бою.
Автор Сергій Сидоренко,
редактор європейської правди
