Лише дві години відділяють спокійний і затишний Брюссель від космополітного і романтичного Парижа.
Наш Париж починався з вокзалу Gare du Nord, біля Монмартру, поруч з яким абсолютно марно, зазначу, був заброньований наш зовсім недешевий готельчик.
Сміття і суцільний інтернаціонал - таким уперше постало перед нами місто кохання.
Розпочну з готелю. Маленький, але щойно після ремонту номер, диво-сніданок за 5 євро з людини, який включав у себе чашку пакетованого чаю (саме чаю, каву нам "не радили"), половину розрізаного уздовж багета в комплекті з одним пакетиком масла на персону. Ніхто б і не звернув уваги, якби не той факт, що адміністратор готелю попросив замовляти сніданок з вечора, на точний час, щоб кухар встиг купити всі інгредієнти і приготувати їх! Власне, черговий misunderstood в моїй папці стереотипів about France.
[article_attached position="2"] З оглянутого в Парижі за чотири дні не так і багато: базиліка Сакре-Кер, Мулен Руж, Нотр-Дам де Парі, Ейфелева вежа, Будинок інвалідів, Єлисейські поля, Вандомська площа, Площа Згоди і, звичайно ж, Лувр. Щось із цього дивувало,
щось ні, а щось просто надихало.
Вразила кількість російсько-французьких культурно-архітектурних взаємозв'язків в минулих століттях, яскраво виражених в неймовірної краси пам'ятках, будинках, фонтанах і музеях.
Велика кількість арабів, афрофранцузів, турків і ще надцять незрозумілих мені національностей. Але пригадавши середньовічну історію Франції і кількість її колоній, здивування змінилося відчуттям справедливості. А от що справді мене дивувало, так це атрофована повага до гігієни, в тому числі і в етнічних французів.
Разів зо три вражав перманентно брудний Монмартр... Вуличні гоп-стоп компанії, що базувалися по периметру від нашого "чудо-готелю", тримали нас у тонусі і не давали розслаблятися ні на мить. Одного разу ми навіть стали мимовільним свідками справжньої поліцейської операції з затриманням чорношкірого злочинця, а пізніше спостерігали масову сутичку місцевих етнічних угруповань. Загалом, з'їздили не даремно!
На мій чималий жаль - розчарував паризький шопінг. Куплені брендові речі були пізніше знайдені і в Києві, при чому за таким ж цінами. Одначе це не стосується елітного шопінгу.
Нaut couture, тут, безперечно, на найвищому рівні.
Полюбилися мені незрівнянні паризькі мости, їхня химерність, різноманітність і кількість. А ще - лавки букіністів, що вже не одне століття туляться вздовж Сени, такі вінтажні і багаті на прогресивне чтиво. Надихали тіснуваті, але затишні кав'ярні, аромати кави і свіжоспеченого хліба, романтичні вулички, галереї і просто красиві будинки з надзвичайними віконцями і старовинними дверними ручками, мільйони точок огляду навколо Ейфелевої вежі, фонтани і пам'ятники, музеї і якийсь нереальний парфум, що постійно витав у повітрі... невловимий, але такий виразний запах самого Парижа.
Є у мене один фільм, який дуже тонко передає весь спектр відчуттів і енергетику міста кохання. І навіть якщо розбудити мене посеред ночі і запитати про найулюбленіше кіно, відповідь завжди буде одна - "Генсбург. Любов хулігана". Кіно про видатного Сержа Генсбурга і кохання всього його життя - легендарну Джейн Біркін.
[article_attached position="4"] Продовжуючи тему високих матерій, не зайвим буде пригадати величний Собор Паризької Богоматері.
Він просто величезних розмірів і неймовірної краси - як зовні, так і зсередини.
А Лувр є Лувр. Там просто провалюєшся у минулі сторіччя, роздивляючись картини і скульптури тих днів. Місцями я просто ставала, як укопана, і не могла відвести погляду... Відчула на власній шкірі не один табун мурашок від різних енергетик, що випромінюють експонати. В Лувр я обов'язково поїду іще, і бажано вночі, щоб без натовпу і поспіху роздивитися "Мону Лізу", "Коронацію Цезаря", "Амура і Психею", "Венеру Мілоську" - як мінімум.
Згадуючи про Париж сьогодні, я думаю, що навіть якби такого міста не існувало, його б варто було вигадати. Це місто випромінює енергетику вищого порядку. Аж надто багато прекрасного було сконцентровано в ньому за всю його історію, аж надто багато закоханих оспівали його романтику, аж надто багато тут написано картин, книг і музики, а скільки легендарних особистостей в ньому жили і творили...
Париж… прекрасний! Але серце моє вже зайнято Києвом. А я однолюб. І вірю, що колись і французи писатимуть такі тексти про нашу столицю. Слава Україні!
