Протест російських далекобійників приречений. Але він готує Путіну плаху
Протистояння російської влади з далекобійниками не затихає. Зрозумівши, що протести у регіонах Москві глибоко байдужі, і не дочекавшись ні слова про свої проблеми у зверненні Путіна до Федеральних зборів (ні, це не жарт – вони всерйоз вірили, що Путіну є до них діло), далекобійники таки організували відносно успішний похід "на Москву". І перекриті смуги МКАДу - свідчення того, що загасити протест поки не вдалось.
Російська влада протидіє поки що відносно "стримано" – проводячи чисельні затримання, виписуючи штрафи, блокуючи рух фур і вигадуючи тисячу інших причин, щоб закрити найактивніших в кутузку – бодай на кілька годин. В хід ідуть дріб’язкові провокації – на кшталт "обстрілів" офісів "Платону" в регіонах (з пневматичних пістолетів, помітимо) – за які будуть заведені цілком реальні кримінальні справи. У рамках яких можна абсолютно законно затримати будь-яких незадоволених.
У деяких регіонах – на кшталт Дагестану, де професія далекобійника – один з небагатьох способів чесно годувати родину,
поліція діє з особливим розмахом, і справа пахне зіткненнями.
Тим часом "скажений принтер" Думи готується в прискореному порядку прирівняти автопробіги до мітингів. І, відповідно, далекобійників до "болотних протестантів".
Косметичні поступки російського Мінтрансу стосовно невеликого зниження штрафів за "некористування неробочим "Платоном" по-перше, так до ладу і не виконуються, а по-друге – нікого не задовольняють.
Тому справа, як не крути – а йде до лобового зіткнення влади і найбільш жорстких учасників протестів. Тих, які вже під Москвою - чи найближчим часом туди дістануться. Хто переможе цього разу – питання риторичне. Звичайно, далекобійники – це не далека від народу інтелігенція. Вони активніші, краще організовані, і за ними – симпатія чималої кількості населення. Немала частина з них – це приватні підприємці, які придбали свої фури в кредит, і втрата власного бізнесу для них – це реальна життєва катастрофа, тому з мотивацією у них все цілком добре.
Проте гігантська репресивна машина путінського режиму, безумовно, ще цілком здатна впоратися з кількома сотнями – якщо не десятками – активістів.
Кинувши яких за грати, можна примусити всіх решту повернутися додому. Але лояльність таких людей – як загартованих тюрмою, так навіть і демонстративно принижених, російська влада повернути не зуміє ніколи. Вони боятимуться, вони навіть соціологам розповідатимуть про любов до Путіна – але в разі чого опертись на них зможе будь-яка опозиція.
Тому жорсткий пресинг далекобійників російською владою, з одного боку, є трохи дивним. Ну що, здавалось би коштувало – відмінити злощасний "Платон" на рік-другий, підготувати все як слід, знизити ставки удвічі – і народ погодиться на компроміс без поліції, ОМОНу і відсидок. І далі спокійно собі дивитиметься телевізор і цілком щиросердно славитиме рідного президента. Проте – ні. Це дорога в нікуди, і Путін це чітко розуміє.
Бо якщо "дати" далекобійникам – за ними вишикуються в чергу десятки інших. Фермерів і лікарів, пілотів і стюардес (ці вже протестували – але не проти продовжити), вчителів і пенсіонерів. Останні затоплять усе. Звичайно, всі вони будуть повторювати мантру про "любов до царя" і неполітичний характер протесту якою жваво користувались і далекобійники.
Але фінансово-економічного "пирога" на всіх явно не вистачить. В умовах стискання економіки і затяжної рецесії, не вистачає навіть друзям – тому влада й пішла на сміливий експеримент з платонівським "податком Ротенберга". Такий шлях Путін вже бачив. По ньому пройшов СРСР за Горбачова. Цей шлях у свідомості російського президента веде виключно до чергової "геополітичної катастрофи".
Тому російська влада, попервах відносно ліберальна до далекобійників, скоро піде на ескалацію і спроби переламати процес. У чому, скоріш за все, досягне успіху. Проблема лиш у тому, що черговий чисто економічний протест, за умови помітного зубожіння росіян – не за горами. І після двох-трьох ітерацій економічні протести, без сумніву, почнуть супроводжуватись політичними вимогами. Спочатку – поміркованими. Проситимуть голову міністра, ну на крайній випадок – прем’єра. А потім – і зовсім радикальними. Для їх приборкання знадобляться дедалі крутіші заходи – замість адміністративних протоколів – кримінальні справи, замість блокпостів з ГИБДД – колони внутрішніх військ.
І в той момент настане чергова точка можливого розділення сценаріїв. Або росіяни зуміють змінити не тільки вождя, але й соціальну модель. Або федерація розділиться на кілька різних – за розмірами і суттю – державних утворень. Або на карті світу з'явиться нова Північна Корея, розміром замалим не в чверть глобуса.
