Нещодавно чеський аналітичний центр Evropske hodnoty оприлюднив дослідження «Як європейські країни реагують на російську агресію?» (How do European democracies react to Russian aggression? в якому зокрема розглядалося ставлення країн ЄС до загроз з боку Російської Федерації. Під час дослідження було розглянуто більше 450 документів та звітів з 28 європейських країн.
За даними звіту, всі загрози країнам ЄС з боку Росії можна розділити на три основні категорії. До першої належать військова агресія РФ, а саме війна проти України, яка розпочалася у 2014 році та проти Грузії в 2008. При цьому окупація частини української території мала найбільш вагомий вплив на діяльність європейських безпекових організацій. Другою категорією є військові провокації проти країн ЄС (зокрема, польоти російської авіації). Такі загрози виявлені в першу чергу в країнах Балтики, але нерідко трапляються і у Данії, Фінляндії та Швеції. Третя категорія – це спроби Росії розвалити європейську єдність та політичний консенсус у таких питаннях, як наприклад, санкції. Для цього з допомогою дезінформації та інших методів впливу підтримуються проросійські політики.
Важливість такого типу загроз зростає, особливо в тих країнах, що не відчувають активності другої категорії, наприклад, як в Німеччині.
У свою чергу польський уряд повинен почати конструктивно працювати з ЄС для своєчасного виявлення та протидії існуючим загрозам. При цьому, як зазначається в звіті, недоцільно чекати на зміни у поведінці Греції, Італії та Кипру. Як не варто й розраховувати на можливість певного примирення з Кремлем. Адже навіть якщо всі європейські політики просто будуть прийнятними для Путіна, його амбіції не зникнуть миттю. Бо агресивна поведінка Кремля базується на особливостях внутрішньої політики, клептократичному режиму постійно необхідно підтримувати серед власного населення відчуття зовнішньої загрози. І стосунки з ЄС не впливають на це.
