Жан-Люк Меланшон у відповідь на програмну промову прем’єр-міністра Едуара Філіппа проголосив: «Ми є альтернативою світові, який ви представляєте!». Лідер «Нескореної Франції» — вправний оратор. Вміння формулювати містко, яскраво, парадоксально принаджує до нього потужні хвилі молоді, що мріє про бунт, революцію, романтику... 19% у першому турі президентських виборів не з’явилися з повітря.
Утім, на парламентських виборах відносно новій крайній лівій політичній партії пощастило менше. Попри те що «Нескорена Франція» практично не шукала на дільницях відкритого двобою з консервативними та крайніми правими й просувала своїх найпомітніших кандидатів у традиційно лівих округах, команді Меланшона вдалося здобути в Національній асамблеї лише 17 місць. Ще 11 дістали комуністи — формальні союзники та об’єктивні конкуренти в боротьбі за виборця, які, повагавшись, оформилися в окрему фракцію.
Нова Національна асамблея пропрацювала лише тиждень, а Меланшон уже поквапився звинуватити нового президента в організації «державного соціального заколоту». Мова про реформу трудового права,
яку пообіцяв Емманюель Макрон під час виборів. Депутати від фракції Меланшона засипали нову законодавчу ініціативу поправками. «Крайні ліві визначили проект Трудового кодексу як такий, що суперечить інтересам робітничого класу та загалу найманих працівників, — пояснив фахівець із питань лівого радикалізму Філіпп Райнано в інтерв’ю журналу Le Point. — Якщо реформа пройде, це стане очевидною поразкою Меланшона».
Агресивність, темпераментність, потужна енергетика Меланшона цілком здатні заповнити його ідеями, проектами та впливами весь або майже весь лівий політичний простір. Сприятливим для нього є критичний стан Соціалістичної партії, що провела до нижньої палати парламенту лише 31 депутата, серед яких немає ані кандидата в президенти Бенуа Амона, ані яскравого колишнього прем’єра Манюеля Валльса. Комуністи, хоч і намагаються триматися своєю незалежною купкою, втратили колишню популярність безповоротно.
На рівні парламенту найчисленнішою опозиційною силою є «Республіканці». Але сотня ця розколота зсередини. Добра половина фракції не лише серйозно розмірковує про «макроносумісність»,
а й не голосувала проти програми уряду — у французів це визначальне голосування у сенсі належності до опозиції. «Лише я є справжньою противагою Макрону», — любить повторювати Жан-Люк Меланшон у розмовах із журналістами. Високо піднявши вгору руку зі стиснутим кулаком, він заводить свою фракцію до Бурбонського палацу, голосно скандуючи: «Спротив!».
Уже зрозуміло, що протистояння цього політика з Емманюелем Макроном позначиться на внутрішньому політичному рівні численними страйками, вуличними протестами та пропагандистськими інвективами в парламенті. Москва використовуватиме Меланшона, як тільки зможе й де тільки зможе. Так, він не має міністрів та впливової фракції. Але небезпеку не варто применшувати. У проекції на українські інтереси це означає активне просування прокремлівських меседжів у середовищі шкільних та університетських учителів, державних службовців середньої ланки та частини студентства. Крайні ліві не менш інтоксиковані російською пропагандою, ніж крайні праві. Паризька політична осінь незалежно від прогнозів погоди буде гарячою.
