В суботу, 4 листопада, в Словацькій Республіці відбулись регіональні вибори. Тут обирали голів та депутатів вищих територіальних одиниць, більше відомих за назвою "край".
І хоча явка виборців була не надто високою (30%), вона суттєво зросла у порівнянні з минулими виборами - у 2013 році на дільниці прийшло лише 20,1% виборців. А найвища явка (40,3%) спостерігалась в Банськобистрицькому краї. І це не дивно, адже
до виборів у цьому краї була прикута увага цілої країни.
Головними результатами виборів стала поразка більшості кандидатів від правлячої соціал-демократичної партії Smer-SD та послаблення фαшиcτської "Народної партії - наша Словаччина" (ĽSNS).
Поразка влади
"Ніч, коли Smer впав", "Коричневі та червоні жупани вийшли з моди" - ось типові післявиборчі назви статей словацьких видань.
Вибори виявились невдалими (різною мірою) для всіх трьох членів владної коаліції - Smer, SNS (Словацька національна партія) та партії угорської меншини Most-Hid. Smer, який мав владу в 6 з 8 країв, залишився керівною партією лише у двох - в Тренчині та Нітрі. Натомість у 4 краях,
включаючи столичний, перемогу здобули опозиційні правоцентристські партії, ще в двох - перемогли незалежні кандидати.
У місцевих радах ситуація для влади так само не райдужна. 5 років тому Smer самостійно отримав підтримку майже 40% виборців. Цього року вони навіть разом з партнерами отримали менше чверті голосів і точно втратять більшість у кількох регіонах.
Опозиція зустріла результати виборів у піднесеному настрої.
"Вибори продемонстрували стійкість громадян до популізму, корупції та екстремізму", - йдеться в заяві опозиційної партії "Свобода та Солідарність" (SAS). "Ви розпочали революцію. Впала перша кістка доміно", - додав Ігор Матович, лідер опозиційної партії "Звичайні люди і незалежні особистості" (OĽaNO-NOVA).
І вони можуть виявитися праві, адже популярність чинної влади Словаччини падає на тлі серії корупційних скандалів, пов'язаних із представниками партій Smer і SNS.
"Коричнева загроза": зупинена, але не подолана
Центром уваги під час виборів був Банськобистрицький край.
У 2013 році тут переміг голова неофαшиcτської "Народна партія - наша Словаччина" (ĽSNS)
Маріан Котлеба; тоді цю несподіванку пояснювали мобілізацією його виборців на тлі загальної низької явки.
Ще тривожнішим сигналом стали парламентські вибори 2016 року, в результаті яких ця партія вже пройшла до парламенту, отримавши більше ніж 8% голосів. Котлебівці позиціонують себе як антисистемну силу, яка виступає проти корупції, існуючого політичного та фінансового істеблішменту, мігрантів, ЄС та НАТО тощо. Їхні лозунги - не просто радикальні, а відверто фαшиcτські.
Усвідомлюючи загрозу посилення позицій фαшиcτів, кандидати від демократичних сил домовилися, що знімуться з перегонів на користь одного найсильнішого (за оцінками опитувань громадської думки) кандидата, здатного перемогти Котлебу.
Цей план спрацював. Котлеба програв вибори із 28,2% проти 48,5% голосів за незалежного кандидата Яна Лунтера.
Причому добре, що тут спрацювала не лише єдність його опонентів. Кількість тих, хто проголосував за Котлебу, на нинішніх виборах суттєво зменшилася у порівнянні з 2013 роком (47 502 проти 71 397 голосів). Вибори стали провальними не лише особисто для Котлеби,
а для всієї його партії - серед 416 депутатів регіональних парламентів місця здобули лише два котлебівця.
Та в Словаччині зазначають, що це - привід для радості, але не для надмірного оптимізму.
Фαшиcτи програли на місцевих виборах - але вони ще можуть закріпитись на загальнонаціональному рівні.
У 2020 році в Словаччині мають відбутися чергові парламентські вибори. В умовах мажоритарної системи, яка надає перевагу великим партіям та коаліціям, на регіональних виборах демократичним силам значно легше об'єднатись та не "пропустити" фαшиcτів, ніж у пропорційній.
Натомість за пропорційною системою, яка використовується на парламентських виборах, партія Котлеби має шанси знову потрапити до парламенту. Ця небезпека добре усвідомлюється та обговорюється в словацькому публічному просторі, адже Котлеба вміло маніпулює розчаруванням частини громадян існуючими економічними та суспільно-політичними проблемами.
"Йдеться про дуже професійну і небезпечну політичну силу, яка хоче вивести нас з Європейського Союзу, яка би відтворила кордони і перетворила би нашу модерну Словаччину в націоналістичну ксенофобську державу", - так напередодні виборів оцінив небезпеку фαшиcτів президент Словаччини Андрей Кіска.
Нині опитування суспільної думки свідчать про стабільну підтримку неофαшиcτської партії на рівні 10%.
Втім, попри це ризики, Словаччина довела справедливість недавнього твердження свого прем'єра Роберта Фіцо, що країна стала "проєвропейським островом у регіоні". Іронія долі - сам Фіцо програв ці вибори, але тим самим підтвердив своє твердження.
Дійсно, у порівнянні із сусідніми Угорщиною, Польщею та Чехією Словаччина дійсно виглядає островом, оточеним євроскептиками.
Автор: Марина Воротнюк,
експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма",
дослідниця Центральноєвропейського університету (Будапешт)
