Росія благополучно торпедувала роботу Спільного механізму ООН та Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) щодо розслідування хімічних атак у Сирії, чотири рази наклавши в Раді Безпеки ООН вето на проекти резолюцій, які передбачали продовження мандата Спільного механізму, зокрема чисто технічне – на 30 днів. Мандат, що діяв, закінчився 18 листопада, і наразі жодного міжнародного механізму розслідування можливих майбутніх хімічних атак у Сирії не існує. Росія поводилася настільки зухвало лише для того, щоб захистити свого союзника, президента Башара Асада, від звинувачень у використанні хімічної зброї, що йдуть від авторитетного міжнародного органу. Роздратування Москви викликав висновок Спільного механізму ООН-ОЗХЗ про те, що хімічну атаку в населеному пункті Хан-Шейхун у провінції Ідліб 4 квітня цього року, жертвою якої стали не менше 89 осіб, а постраждало ще 557, було здійснено силами Асада. Ця атака, нагадаю, викликала збройну відповідь США, в результаті якої базі ВПС Сирії Еш-Шайрат, звідки вилетіли літаки, що проводили атаку, було завдано значної шкоди.
Що ж зміниться з ліквідацією механізму ООН-ОЗХЗ? Може зрости ризик застосування хімічної зброї сирійською урядовою армією. На застосування хімічної зброї з боку "ІДІЛ" відсутність механізму з розслідування застосування хімічної зброї жодним чином не вплине, оскільки ООН ісламістам не указ. Утім, ресурси ісламістів у цьому плані порівняно з ресурсами урядових сил є мізерними. Але й Асад навряд чи отримає реальну свободу рук у справі застосування забороненої зброї. Просто та сама Америка в разі наступної хімічної атаки у Сирії не буде звертатися до міжнародних структур для розслідування інциденту, а буде діяти, ґрунтуючись лише на даних власних розвідувальних служб. І якщо ці дані будуть вказувати на вину урядових сил, буде така сама відповідь, яка вже була у вигляді ракетного обстрілу Еш-Шайрата.
Розділ Сирії на зони впливу, що склався, не влаштовує жодну зі протиборчих коаліцій. США не хотіли б утворення фактично незалежної держави курдів Сирії та Іраку біля кордонів Сирії. І ще більше цього не хоче Туреччина. Однак Вашингтон після серйозної поразки, завданої коаліцією "ІДІЛ",
схоже, ще не має чіткої стратегії дій у Сирії. І США, і Туреччина хотіли би врегулювання сирійського конфлікту за допомогою формування компромісного коаліційного уряду, але без участі в ньому Башара Асада та його родини, натомість із широкою автономією окремих районів країни. Однак проти цього виступають як сирійські прихильники Асада, так і Росія з Іраном.
Тому безвихідна ситуація загрожує затягнутися надовго. А російські ресурси підтримки Асада теж не є безмежними. Через це Москва хотіла б швидше досягти врегулювання на своїх умовах, використовуючи успіхи урядових і російських військ. Однак опоненти Асада навряд чи підуть на таке врегулювання. З іншого боку, навіть за допомогою іранських і ліванських добровольців та російських ПВК у сирійській урядовій армії не вистачить сил для контролю знову завойованих великих територій з вороже налаштованим населенням. А це робить неминучим новий спалах антиурядових збройних виступів після відходу з того чи іншого району значної частини армії Асада.
