Менш як за 14 тижнів на європейських виборах вони хочуть змести «еліти Брюсселя» та «революцією змін» розірвати владу франко-німецької осі: європейські популісти, націоналісти й праві покладають великі надії на 23–26 травня, коли 373 млн європейців мають прийти проголосувати на дев’ятих прямих виборах у ЄС.
Марін Ле Пен із французького «Національного об’єднання» (НО) і Ґерт Вілдерс із нідерландської Партії свободи, націоналісти з польської ПіС та Австрійська партія свободи (АПС) — усі мріють зменшити вплив Брюсселя та переформулювати європейський порядок денний.
Передовсім Маттео Сальвіні, розслаблений і завжди готовий до суперечок віце-прем’єр Італії, активно агітує за нові альянси в правому спектрі, особливо зосереджуючись на впливових урядових партіях Угорщини та Польщі. З думкою про європейські вибори Сальвіні, який, можливо, сам вступить у гонку як головний кандидат своєї «Північної ліги», сміливо проанонсував «європейську весну»: «Замість Європи, яка є на сьогодні й керована бюрократами, нас вестиме Європа, яка сформується в червні».
Але чи справді єврокритикам і євроскептикам вдасться об’єднати свої сили й виступити єдиним фронтом проти відомої великої коаліції консервативної Європейської народної партії (ЄНП)
і Прогресивного альянсу соціалістів і демократів? Це справді стало б історичною зміною. З моменту заснування ЄС керувала велика коаліція, лідери якої затверджували основи європейської єдності й домовлялися між собою, хто обійме найвищі посади, такі як президент Європейської комісії.
Таким чином, тенденції очевидні: ЄНП залишається найсильнішою силою, соціал-демократи відчутно втрачають, як і в усій Європі, але залишаються номером два. Ліберали додають, «Зелені», на відміну від Німеччини, також втрачають підтримку. Але коли голова НО Марін Ле Пен спекулювала на тому, що її фракція може здобути більшість і сповістити про «кінець Європейського Союзу та початок Європи», вона, ймовірно, помилялася. Наразі, попри зростання, це не здається реалістичним сценарієм, якому могли б тішитися праві популісти.
