Кадри з похорону вбитого іранського генерала Касема Сулеймані дуже нагадують прощання з Йосипом Сталіним. Суворі і траурні обличчя лідерів держави, натовпи людей на вулицях і сотні затоптаних натовпом. Як завжди в тоталітарних країнах влада не може нормально організувати подібні заходи. Не має значення, де вони проходять і коли. Чи то в Москві в березні 1953-го, то чи в Тегерані або Кумі в січні 2020-го.
Кілька днів світ перебував в очікуванні подальшого розвитку подій. Висловлювалися найрізноманітніші думки аж до нової світової війни. Особливо старалася московська пропаганда, хоча офіційно Кремль висловлювався вкрай стримано. Ясна річ, варто звернути увагу на деякі аспекти події як в Ірані, так і в США.
Президент Дональд Трамп стояв перед перспективою опинитися в положенні Джиммі Картера після захоплення американського посольства в Тегерані в листопаді 1979 року. Невдала спроба звільнення узятих в заручники дипломатів – операція Eagle Claw – "Орлиний кіготь" – поставила хрест на можливості обрання Картера на другий термін. Допустити подібне Трамп просто не міг.
До того ж для відповіді на захоплення деяких приміщень американського посольства в Багдаді були технічні можливості у вигляді удару дронів по Сулеймані й тих, хто його супроводжував і зустрічав. Саме з цим пов'язана принципова відмова Трампа з його ідеологемою America first від ізоляціонізму й нового використання американської армії за межами країни замість поступового її повернення в місця постійної дислокації.
Наскільки зростуть електоральні перспективи Трампа наразі сказати важко. Одне зрозуміло – вони не погіршилися. Спроби демократів у Палаті представників якось обмежити можливості президента у військовій сфері є не більше ніж танцями з бубнами. Галасу багато, а сенсу мало. Конгрес просто не може нічого подібного зробити, конституція не дозволяє, а її в США дуже поважають і порушувати нікому не дозволяють.
На тлі вдалого повітряного удару попередження Трампа на адресу іранського керівництва мають зовсім інакший вигляд. Тепер це не просто слова або погрози у Twitter, а реальні дії. Розмова про список 52 об'єктів в Ірані, що будь-якої миті можуть бомбардувати, і підняті в повітря шість стратегічних бомбардувальників переходить у сферу реальних можливостей.
