Останні події на нафтовому ринку призвели до рекордного падіння ціни за барель. Чому ж Росія не стала підтримувати Саудівську Аравію в рамках так званого віденського консенсусу про скорочення видобутку нафти? Що насправді відбувається між ключовими гравцями на ринку нафти?
Про це пише Al-Akhbar.
Ми спостерігаємо новий етап нафтової війни оголошеної Саудівською Аравією в минулому десятилітті. Для королівства в його нинішньому вигляді (із залежністю від природних багатств, які стали запорукою стабільності та наступності) це війна за виживання. У Відні, де розташована штаб-квартира ОПЕК і проходять зустрічі, було вирішено розірвати зв'язки з Росією та анулювати чотирирічну угоду про скорочення видобутку нафти. Це рішення мало драматичні наслідки для ринку: було зареєстровано рекордне падіння ціни бареля за тиждень з 2008 року і найбільше падіння за день з 1991 року. Тепер нафта коштує вдвічі менше, ніж у минулому році. У зв'язку з цими подіями виникає ряд питань, і найважливіший з них — що насправді відбувається між ключовими гравцями на ринку нафти? Як це впливає на країни-виробники й країни-імпортери?
Яка короткострокова перспектива?
Між Єгиптом і Австрією. Великий зсув
Минуло 75 років з дня історичної зустрічі президента США Франкліна Рузвельта (Franklin Roosevelt) з королем Саудівської Аравії Абделем Азізом Аль Саудом (Abdel Aziz Al Saud) на борту авіаносця Quincy. Саме тоді було укладено політико-економічний союз двох абсолютно нових світів: перший мав надлишок сили, щоб вести Захід і союзників на Сході після Другої світової війни. Другий існував всього 10 років і міг впевнено освоювати свої багатства тільки під керівництвом Вашингтона.
Зустріч поклала початок партнерства двох країн на шляху до двох цілей. Перша — це співробітництво у боротьбі зі східним блоком і протидія політиці Радянського Союзу, а друга — забезпечення потоку нафти зі сходу на захід для задоволення зростаючого попиту на цей енергоносій.
В XX столітті американо-саудівське співробітництво досягло своїх цілей, незважаючи на всі труднощі: арабо-ізраїльські війни, нафтовий шок у 1970-х роках, війни в Перській затоці, атаки 11 вересня 2001 року і навіть фінансова криза в 2008 році.
З часів пакту,
укладеного в єгипетських територіальних водах в 1945 році, світ сильно змінився. Трансформація американо-саудівських відносин розпочалася з розбіжностей в епоху президента Барака Обами, який зробив ставку на підтримку видобутку нафти в США, інвестиції в розробку технологій і пільги для виробників сланцевої нафти. Іншими словами, він знехтував давнім партнерством і роллю Саудівської Аравії в якості провідного експортера нафти, що змусило королівство оголосити нафтову війну традиційному союзнику. Воно наповнило ринок дешевою нафтою, щоб витіснити нових американських гравців, і йому це вдалося, особливо у зв'язку зі зміцненням партнерства з Росією в 2016 році в рамках угоди ОПЕК+ по скороченню видобутку нафти.
Сьогодні світ переживає новий виток цієї війни: гравці діють самі по собі, нехай і зберігають різні та заплутані стосунки. Можна сказати, Саудівська Аравія бореться за виживання, але на цей раз із Росією та через розбіжності щодо регулювання поставок нафти на ринок. Москва намагається завдати шкоди американському нафтовому сектору і відповісти на недавні санкції США щодо енергетичних проєктів в Європі,
зокрема "Північного потоку-2", і компанії "Роснефть" за співпрацю з Венесуелою. Саме тому Росія утрималася від підтримки Саудівської Аравії в рамках так званого віденського консенсусу, і це призвело до різкого погіршення геополітичної ситуації.
Відмова від угоди із Саудівською Аравією, чинної з 2016 року, спонукло Ер-Ріяд вжити рішучих заходів і збільшити поставки нафти на світові ринки у квітні на 2,6 мільйона барелів на добу. Всього вона буде експортувати 12,3 мільйона барелів за низькою ціною для завоювання нових клієнтів в рамках запеклої конкуренції з Росією і США.
Ці події призвели до швидкого та інтенсивного продажу нафтових контрактів на ринку, і ціна впала наполовину порівняно з минулим роком. Сьогодні аналітики сходяться на думці, що ціна одного бареля нафти залишиться на рівні 30 доларів до кінця першої половини цього року і буде нижче 40 доларів у другій половині. Згідно Goldman Sachs, найнегативніші прогнози припускають падіння ціни до 20 доларів за барель.
Те, що відбувається в даний час - друга стадія історичного переходу від давно минулого світу Рузвельта та Абделя Азіза до світу дешевої нафти.
Схоже, королівство довго протримається у цій війні. З одного боку, його національна компанія Aramco має достатні запаси нафти, яких вистачить майже на півстоліття, а з іншого — середня вартість видобутку нафти становить менше 10 доларів за барель, що еквівалентно однієї п'ятої показника в Сполучених Штатах.
Всупереч всьому, попит на нафту знижується, і ключові міжнародні організації в цій галузі змінюють свої прогнози через вплив нового коронавірусу на глобальний попит і економічну активність. На думку експертів, нас чекає мінімальне збільшення попиту з часів економічної кризи, що почалося більше 10 років тому. Так, за прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, попит на нафту в цьому році знизиться приблизно на 2,17 мільйона барелів на добу. Як наслідок, показники прибутку, на які в даний час розраховує Саудівська Аравії, можуть її розчарувати.
З іншого боку, країні потрібна ціна нафти вище 80 доларів за барель для уникнення дефіциту державного бюджету. Іншими словами, якщо ціни повернуться на відносно високий рівень, Саудівська Аравія зможе зберегти баланс у середньостроковій перспективі.
В іншому випадку, а саме при цінах на 50% нижчі від тих, що необхідні королівству, країна стане вразлива з фінансової та соціальної точок зору. Тут потрібно враховувати провідну роль нафти в фінансуванні тих чи інших політичних заходів.
Провал в Америці та уявний прорив у Лівані
Саудівська Аравія та інші учасники нафтової війни прагнуть роздобути велику частку ринку та знищити конкурентів, але ця війна має різні наслідки для всіх.
50%-е падіння цін на нафту в порівнянні з минулим роком і перспектива її збереження на цьому рівні, створює можливості та труднощі як для країн-виробників нафти, так і для споживачів. Наприклад, у випадку з Ліваном нафтопродукти завжди були величезною статтею імпорту, оскільки країна є чистим імпортером цих продуктів. У 2019 році обсяг імпорту склав 6,5 мільярда доларів, тобто третину від загального обсягу ліванського імпорту.
В принципі, низькі ціни могли б стати запорукою фінансового благополуччя з точки зору бюджету енергетичного відомства та державних фінансів в цілому. Однак грошові перекази в це відомство у світлі нинішньої політичної ситуації зменшаться по мірі зниження світових цін на нафту.
Разом з цим знижується потреба Лівану у фінансуванні з-за кордону, хоча насправді воно необхідне — сума державного боргу наближається до позначки 100 мільярдів доларів, а уряд вдається до його реструктуризації.
Слід зазначити, що у минулому році був зафіксований дефіцит державного бюджету в розмірі близько 50%, що еквівалентно 10% ВВП. Як очікується, цей показник зросте до 11,5% в цьому році і досягне понад 15,3% в 2024. Крім того, падіння цін на нафту має знизити тиск інфляції на споживачів і особливо на населення з низьким доходом. Однак все це залежить від політики, прийнятої урядом, який, як видається, має намір підтримувати стабільність цін на місцевому ринку.
Крім прямих наслідків змін на ринку нафти для державного бюджету і споживчих витрат у Лівані, потрібно згадати можливі наслідки для інвестицій в ліванський нафтовий сектор, однак у цьому випадку все не так очевидно. Потрібно враховувати фактор природного газу та невизначеність політичної та економічної ситуації в країні.
Значно простіше робити прогнози щодо даного питання відносно Сполучених Штатів.
Держава готується до нового нафтового шоку. В період обвалу цін між 2014 і 2016 роками, на наступний день після того, як Саудівська Аравія значно збільшила поставки нафти у відповідь на політику адміністрації президента Барака Обами, кількість діючих нафтових платформ скоротилася з 1500 до всього лише 300. Враховуючи великі виробничі витрати, навіть після відносного відновлення галузі їх кількість не перевищувала 900. Напередодні недавнього падіння нафтових цін ця цифра значно зменшилася і, як очікується, буде знижуватися і далі, якщо ціни залишаться на поточному рівні. Незважаючи на значне поліпшення показників продуктивності в нафтовому секторі в Сполучених Штатах і низьку вартість видобутку одного бареля (до 25 доларів в деяких випадках), в більшості своїй витрати залишаються досить високими. Іноді вони досягають трикратного розміру.
У цій ситуації уряд США вдається до прямого втручання на ринку нафти для підтримки виробників сланцевої нафти. Барак Обама підтримав їх на етапі підйому і технологічного прогресу в боротьбі із Саудівською Аравією та її провідною роллю на ринку,
а його наступник Дональд Трамп вирішив врятувати компанії на стадії падіння, коли американська адміністрація почала купувати десятки мільйонів барелів нафти у місцевих виробників та збільшувати стратегічні запаси під приводом підготовки до надзвичайних ситуацій, наприклад, на тлі економічних наслідків спалаху нового коронавірусу Сполучені Штати створили ці резерви на початку 1970-х років після нафтового шоку, спровокованого керівництвом Саудівської Аравії, і, мабуть, він потрібен державі і в розпал нинішнього нафтової кризи.
Хто буде нести тягар дешевої нафти?
Сполучені Штати сьогодні переживають нафтовий шок, так як стали найбільшим виробником нафти. Політика, прийнята на озброєння в минулому десятилітті, призвела до зростання видобутку нафти в США — з рівня нижче 6 мільйонів барелів на добу в 2010 році до більш ніж 13 мільйонів барелів на добу в даний час. На початку квітня Саудівська Аравія наблизиться до США і змістить Росію з другого місця, але в якій мірі королівство готове рухатися вперед?
Відповідь на це питання залежить від того, наскільки Ер-Ріяд зможе витримати наслідки зниження цін на нафту в економічному,
політичному та соціальному плані, а також змінних в іншій частині рівняння. Технології, які історично відіграють роль на користь саудівської нафти завдяки простоті її видобутку і, як наслідок, низькій вартості, вийшли на більш високий рівень. Сьогодні мають значення не тільки способи буріння та розвідки нафти, а також політичні зміни на Близькому Сході, але й альтернативні джерела енергії та загальний попит на викопне паливо.
Саудівська Аравія звикла до економічних ситуацій, які сильно впливають на нафтові ціни. Так, у 1998 році ціна впала до 10,8 доларів за барель, а всього через 10 років вона зросла до більш ніж 150 доларів. На ці цикли впливає безліч факторів, і ціна на нафту встановлюється без змін структури ринку. Сьогодні боротьба нафтових гігантів здається більш запеклою і буде мати серйозні наслідки. З новим коронавірусом або без нього.
Хасан Шакрані
За матеріалами: ІноЗМІ
